Юлия Левочкина

Народный депутат Украины, первый заместитель Главы делегации Украины в ПАСЕ

"Незручні" підсумки жовтневої сесії ПАРЄ

мнения

14 Октября 2016, 13:27

Час авансів, які Європа надавала українській владі, скінчився. Дві резолюції щодо ситуації в Україні, які прийняла Парламентська асамблея Ради Європи12 жовтня, ведуть до чіткого висновку: європейці й надалі готові підтримувати Україну на шляху реформ, але не збираються більше закривати очі на все те, що робить українська влада.

Резолюції 2132 "Політичні наслідки російської агресії в Україні" та 2133 "Засоби правового захисту у випадку порушень прав людини на територіях, непідконтрольних українській владі", – це перемога України і поразка української влади. ПАРЄ задекларувала в них, що бажає й надалі бачити нашу країну єдиною та незалежною, але обов’язково – демократичною та такою, що йде європейським шляхом.

Європейський шлях України у розумінні ПАРЄ – це сильна опозиція та незалежні ЗМІ, рівність усіх за етнічною, мовною та релігійною ознакою, законодавство, що не порушує прав людини. Саме ці вимоги зафіксовані Асамблеєю в Резолюції 2132:

– дотримуватися міжнародних демократичних стандартів, включаючи плюралізм медіа та існування незалежної політичної опозиції;

–забезпечити національний діалог і гармонізувати відносини між різними етнічними, мовними та релігійними групами в українському суспільстві;

– розслідувати резонансі справи щодо вбивств на Майдані та трагічні події в Одесі у травні 2014 року;

– враховувати рекомендації Європейській комісії за демократію через право (Венеціанська комісія), імплементувати рекомендації щодо люстраційного закону, а також забезпечити подальше проведення реформ відповідно до європейських стандартів.

Окрім того, підтримуючи прагнення України відстояти своє право на незалежність та територіальну цілісність, ПАРЄ висловила стурбованість відсутністю прогресу в реалізації політичної частини Мінських угод. І це також – пряме звинувачення української влади в тому, що вона нічого не робить для повернення миру у власну країну.

Українська влада робить все, щоб ототожнити себе з українською державою. Кожного разу, коли ми отримуємо від наших міжнародних партнерів політичну підтримку або економічну допомогу, коли вони стають на захист нашого суверенітету чи територіальної цілісності — влада подає це як доказ підтримки її політики міжнародною спільнотою. Але ПАРЄ тепер ясно продемонструвала, що Україна й українська влада для Європи не тотожні.

Не дивно, що влада зробила все, аби ці "незручні" для неї пункти резолюції 2132 залишилися невідомими для української аудиторії. Те, що більшість ЗМІ залишила поза увагою наведені пункти, свідчить про наявність в Україні цензури або самоцензури редакторів ЗМІ. А отже – про те, що шлях, яким нинішня влада веде країну, не демократичний і не європейський.

Цензура торкнулася не тільки Резолюції 2132, але й Резолюції 2133 щодо захисту прав людини, в якій ПАРЄ закликає Україну виконати Мінські угоди, приєднатися до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, розслідувати всі випадки серйозних порушень прав людини, що знаходяться під нашим контролем, та покарати винних у цьому. Окрім того, від української влади вимагають спростити, наскільки це можливо, повсякденне життя жителів непідконтрольних територій та переміщених осіб з цих районів. А також регулярно переглядати і зважувати рішення про відхилення від виконання Міжнародної конвенції з громадянських та політичних прав та Європейської конвенції з прав людини.

У ПАРЄ для України прозвучав чіткий меседж від наших європейських колег: якщо Україна бачить себе частиною Європи, то й керуватись необхідно європейськими цінностями та принципами. Повага до прав людини, побудова плюралістичної політичної системи та забезпечення гарантій для вільних ЗМІ – це європейський шлях.

Окрім того, наші міжнародні партнери вкотре наголосили, що політичне врегулювання конфлікту на сході України є єдиним прийнятним рішенням, єдиним форматом для врегулювання ситуації на Донбасі. Щоб вийти на шлях миру, Україна мусить не тільки говорити із однодумцями та політичними союзниками, але і говорити зі своїми опонентами.

І на завершення. У Страсбурзі я багато спілкувалась із колегами по ПАРЄ, які представляють парламенти різних країн Європи. Їхня позиція дуже проста: вони підтримують нашу країну, але Україні пора обрати, яким шляхом вона буде рухатись далі. Або подолання конфлікту та побудова демократичного суспільства, або поглиблення протистояння та нескінченна криза. Від цього залежить наше майбутнє в Об’єднаній Європі. Сподіваюсь, цей вибір якнайшвидше зможе зробити українське суспільство, оскільки від цієї влади правильних дій чекати вже не доводиться.

Если вы нашли ошибку в тексте, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter

Загрузка...
Загрузка...