Авіаційна конкуренція маршруткам та електричкам

Хочу звернутися до старшого покоління, яке пам’ятає систему пасажирських перевезень 80-х років минулого століття: як часто ви користувалися послугами цивільної авіації для подорожі, скажімо, у столицю чи навіть до сусідньої області? Питання, звісно, риторичне.

Я в жодному випадку не ностальгую за СРСР. А звертаюся до вас, друзі, з таким питанням, оскільки трапилася світлина з минулого, яка як ніщо, підтверджує необхідність відновлення внутрішнього авіасполучення.

Це світлина, яку зберіг черкаський краєзнавець Борис Юхно. На ній – розклад руху літаків по аеропорту "Черкаси" 1985 року. Себто лише 33 роки тому. Просто подивіться, за якими напрямками літали літаки з одного регіонального аеропорту обласного центру.

А розмова ця до того, що в Україні потрібно якнайшвидше відновлювати роботу регіональних аеропортів. Можливо, навіть, скоріше за все, не в такому обсязі, як це було колись. Адже існує поняття економічної доцільності. Проте той факт, що це необхідно – є беззаперечним. Зробити це можливо, на мою думку, паралельно із створенням в Україні власного лоукостера. Адже це потреба, що назріла вже давно.

Щодо створення українського лоукостеру, то, якщо вірити міністру інфраструктури Володимиру Омеляну, національна авіакомпанія в сегменті дешевих авіаперевезень SkyUp почне роботу вже у квітні 2018 року. Міжнародні регулярні рейси в 2018 році плануються за напрямками Київ – Барселона, Київ – Дубаї, Київ – Ларнака.

Проте більш за все радує те, що в планах вітчизняного лоукостера – рейси між містами України. Внутрішні регулярні рейси почнуться в кінці травня за напрямками: Київ-Одеса, Харків-Одеса, Львів-Одеса.

Якщо взяти до уваги той факт, що у найближчі 2 – 2,5 роки вітчизняні авіаперевізники, згідно закону, мають поповнити свій парк літаками вітчизняного виробництва – то ця перспектива є дуже гарною.

У Верховній Раді прийнятий закон, що, на мою думку, є одним із основоположних, оскільки відкриває широкий шлях та дає великі можливості для українського авіапрому.

Отже, Верховна Рада прийняла депутатський закон №7280, який передбачає встановити перехідний період для українських авіакомпаній з літаків іноземного виробництва на вітчизняні до 1 січня 2021 року.

Що це означає? А насамперед те, що протягом найстислішого терміну українське літакобудування має забезпечити вітчизняні авіакомпанії літаками українського виробництва.

Повірте, три роки – це не так вже й багато часу. Адже за цей час необхідно не просто збудувати необхідну кількість літаків. До цього треба пройти повний шлях модернізації виробництва, впровадити використання новітніх технологій та ще багато чого. І така можливість є, оскільки "Антонов" має чудові моделі літаків, що здатні задовольнити вимоги щодо авіаперевезень.

Але за три-чотири роки, на моє переконання, ми повинні мати не лише вітчизняні авіакомпанії, що використовують українські сучасні літаки, а й повинні мати відновлену розгалуджену систему регіональних аеропортів. Адже внутрішні рейси вітчизняного лоукостера між містами-мільйонниками, де збереглися аеропорти, звичайно ж, дуже гарна перспектива. Проте нагадаю, що регіональних аеропортів в Україні в кілька разів більше. І саме їх відновлення, згідно постанови уряду, має стати однією зі складових відновлення українських авіаперевезень.

Проте, як завжди, в українській діжці меду є величезна ложка дьогтю. Поряд із чудовими перспективами розвитку вітчизняної авіації та "впровадження" вітчизняного лоукостера, маємо відсутність однієї основної складової. А саме – закону про аеропорти. Так-так, якщо для когось ця інформація є новиною, то повторюю: в Україні досі немає закону про аеропорти, а всі аеропорти функціонують на підзаконних актах.

Але не хотілося б завершувати на дещо негативній "ноті". Тому, підсумовуючи вищесказане, підкреслю, що перспективи розвитку української авіації, що відкрилися останнім часом, є найширшими та найкращими за останні десятиліття.

А на тему закону про аеропорти та що в ньому має бути, – поговоримо наступного разу.