Зробити "Доступне житло" справді доступним!

Питання доступного житла для України -  як ніколи на часі.  Реалізація  держпрограм у цій сфері таких як "Доступне житло" та "Молодіжне кредитування" – у компетенції установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву". Сьогодні ці програми не відповідають вимогам часу і не задовольняють потреби тих, хто дійсно потребує вирішення житлового питання. А це, в першу чергу молодь, учасники АТО, внутрішньо переміщені особи.

На жаль, всі  ініціативи щодо зміни цих програм,  які були закладені у Стратегії розвитку Держмолодьжитла, так і не були виконані установою. Мінрегіон, формує  державну житлову політику, але не керує Держмолодьжитлом. Але лише під тиском міністерства вдалося змінити систему кредитування за програмою "Доступне житло" для АТОшників та переселенців. Тепер замість формули 30%/70% цим категоріям громадян держава надає підтримку зі сплати до 50% вартості житла. Ми також прибрали вимогу для переселенців щодо обов’язкового зняття з квартобліку при отриманні такого пільгового кредитування. Тепер для участі у програмі їм достатньо лише підтвердити статус внутрішньо-переміщеної особи.

Проте, чи стало житло доступнішим для людей?  Коли забудовника фактично нав’язують заявнику, як це зараз прописано у процедурі? Коли громадяни позбавлені вибору тієї квартири, яка їм підходить більше у якості першого житла? Ні!

Саме тому сьогодні Мінрегіон запропонував зміни до існуючих програм.  Наша мета:

•  зробити житло за програмою "Доступне житло" та "Молодіжне кредитування" дійсно доступним;
•  дати свободу громадянам у виборі свого майбутнього житла;
•  дати можливість купувати малогабаритне й недороге житло;
•  спростити та полегшити доступ до державного кредитування;
•  забезпечити прозорість та усунути  корупцію;
•  розширити коло учасників і кредитні можливості за рахунок залучення державних банків;
•  забезпечити ефективне використання державних коштів замість витрачання їх на утримання і обслуговування Держмолодьжитла.  

Ініціативи Мінрегіону стосуються як переформатування роботи самого Держмолодьжитла,  так і існуючих програм.

Прозорість та розширення кредитних можливостей

В першу чергу – питання до  Держмолодьжитла, діяльність якого абсолютно неефективна і непрозора. Видаючи кредитів на 30 млн грн, установа витрачає на своє утримання  40! млн грн державних коштів.

Щоб забезпечити прозорість, ми пропонуємо залучити до реалізації двох програм державні банки.  Ми вже провели переговори з ключовими банками-партнерами. Мінрегіон має успішний досвід роботи з банками за програмою "Теплі кредити", то чому б його не перенести і на цю сферу. Державні банки могли б бути фронт-офісами державного кредитування, забезпечивши прозорість, збільшення учасників програм в регіонах, розширивши кредитні можливості за рахунок додаткових іпотечних програм та кредитування малогабаритного житла. Крім того, вони могли б проводити операції по вже виданим раніше кредитам Держмолодьжитла. А головне – зняти монополію Держмолодьжитла зі спілкування із заявниками та учасниками  програм.

Справедлива площа та ціна

Ми пропонуємо привести нормативи житлової площі до потреб людей. Якщо людина вкрай потребує житла, то вона може обрати невелике й недороге. А головне – доступне. І таким чином прибрати з переліку заявників забезпечених людей, які отримуючи компенсацію від держави на нормативну площу, купують велику квартиру та за ціною 24-25 тис грн за квадратний метр.

Наша пропозиція: норматив загальної площі житла, що може бути кредитоване державою –  до  21 метра квадратного  на одного члена сім'ї, і додатково 10,5 метрів квадратних на сім'ю. Хіба не правда, що квартира розміром 52,5 метри квадратних для сім'ї з двох людей   – хороший житловий старт.

Раніше у рамках програми дозволялось купувати квартири площею понад 100 квадратних метрів. Вочевидь, що така нерухомість навряд чи підпадає під категорію "доступне житло"!

Ще одна ініціатива, яка зробить житло доступнішім –  обмеження вартості 1 метра квадратного житла. Ціна  квадратного метра не має перевищувати граничні ціни, що дорівнюють опосередкованій вартості, за якою сьогодні купується житло для прикордонників та військових ЗСУ.

Придбати доступне житло можна, як на об'єктах, що ще будуються, так і у вже зданих будинках. При цьому відсоткова ставка за користування кредитом не може перевищувати облікову ставку НБУ плюс 3% річних.

Замість вибору забудовника вибір квартири громадянином

Забудовника має обирати не комісія, призначена Мінрегіоном, як це є у діючій програмі, а громадяни самостійно. Адже справжня доступність – це коли ми даємо людям можливість самим обирати варіанти серед доступного житла, а не  коли змушуємо купувати у визначеного комісією забудовника.

Так, наприклад, через існуючий зараз підхід, у минулому році, попри кошти спрямовані у Донецьку область, там не було придбано жодного квадратного метра. І це в області, де найбільша кількість переселенців! Натомість, кошти були передані на Київ,  де у більшості випадків придбані великі та дорогі квартири. Так не має бути.

Доходи учасників програми

Ми також пропонуємо знизити  середньомісячний рівень доходів сім'ї, яка матиме право на держпідтримку з 5-ти до 3-х розмірів середньомісячної заробітної плати в підрахунку на одну особу відповідно до регіону. Це значно полегшить доступ молодих сімей до програми та розширить коло учасників.

На останок. Коли держпрограми забезпечення доступним житлом матимуть чіткі критерії; коли в рази збільшиться кількість їх учасників та розшириться географія; коли на ці програми перестануть зазіхати заможні й забезпечені, а більше долучатиметься молодь, яка справді потребує жила; коли державні банки відкриють фронт-офіси і будуть зацікавлені брати в них участь – тоді зможемо сміливо говорити, що кардинально змінено підходи до забезпечення українців доступним житлом, а  кількість куплених квадратних метрів забезпечить ефективну кількість квартир та ефективність державної допомоги.

І ще: хочу запропонувати занадто активним діячам – захищати права саме тих громадян, які не змогли купити жодного квадратного метра у Донецькій області, а не лобіювати інтереси забудовників для "включення" їх у програму.