Юрій Божко
випусковий редактор Глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко в інтерв'ю сайту "Сьогодні" підбив підсумки першого року президентства Володимира Зеленського. На думку політолога, президенту Володимиру Зеленському вдалося реалізувати на практиці одне з головних суспільних очікувань – перезавантаження політичних еліт, прихід до влади нових осіб.
- Незважаючи на прогнози скептиків і опонентів, Володимир Зеленський за рік не тільки не втратив, а й навіть наростив рейтинг у порівнянні з першим туром президентських виборів. З чим, на ваш погляд, це пов'язано?
Довгий час це був своєрідний народний міф. І ось він втілився на практиці – але не сам собою, а саме через Зеленського. Це один з головних результатів першого року його президентства. Хоча з цим результатом і не все так просто.
Друге – швидка концентрація влади. Парадокс: більшість спостерігачів очікували побачити слабкого президента. До влади прийшла людина, яка ніколи не займалася політикою, у нього не було команди. Але він швидко перейшов до рішучих дій.
Третє важливе досягнення пов'язане з розблокуванням мирного процесу. Близько трьох років він був практично в глухому куті, багато хто втратив надію на те, що конфлікт на Донбасі взагалі можна врегулювати хоч якимось чином. Саме поява Зеленського, який щиро хотів миру, допомогла просунути процес трохи вперед.
Звичайно ж, успіх відносний, частковий – у тому числі і тому, що це залежить не тільки від Зеленського. Ми бачимо, що Путін не прагне до швидкого вирішення конфлікту. Проте вдалося домогтися цілої низки локальних успіхів.
Це і обміни, які дозволили звільнити українців з російського полону – в тому числі моряків і відомих політв'язнів. Це і розведення військ в трьох пунктах на Донбасі. І відновлення переговорів в "нормандському форматі", якого Зеленський домагався майже півроку.
Крім того, Зеленський спробував втілити на практиці цілий ряд суспільних очікувань, які здавалися утопічними. Деякі з них не вдавалося здійснити більше двох десятиліть. Особливо відзначу надзавдання, про яке обламали зуби всі попередники – це ліквідація депутатської недоторканності.
Намагався зробити Кучма на референдумі 2000 року – не вийшло. Це було одним з головних гасел у Ющенка – теж не вийшло. Про це говорив Порошенко – і теж не вийшло. А ось Зеленський це зміг зробити, причому досить швидко. В усякому разі на рівні Конституції ця проблема вирішена.
Ще один приклад – непопулярна тема відкриття ринку землі. Теж питання, яке не вирішувалося 20 років. Але в підсумку саме рішучість, гіперактивність, я б сказав, в хорошому сенсі "безбашенність" Зеленського допомогли зрушити з мертвої точки і цю проблему.
- І тим не менше ми бачимо постійний потік критики на адресу "президента-актора".
Є навіть такий психологічний феномен, я його називаю "Зе-фобія". Люди критично сприймають Зеленського через його минуле. Як це так? Людина, яка ніколи не займалася політикою, тепер повинна керувати країною. Це для них якийсь когнітивний дисонанс.
І ось ця зарозумілість, цей інтелектуальний снобізм часто породжує неадекватну оцінку Зеленського. Хоча ми бачимо – у нього дійсно є якості сильного менеджера. Все-таки він створив успішний бізнес. Вдало провів виборчу кампанію. Рік його роботи показав: так, дива не сталося. Але немає і ніякої катастрофи. Більш того, є просування вперед по цілій низці важливих напрямків, в тому числі в його переговорах з Росією, в мирному процесі.
- Є думка, що Зеленський не керує країною, а як і раніше грає роль в популярному серіалі...
Так, багато хто стверджує, що він працює заради оплесків: як звик на сцені, так продовжує і в політиці. Але візьмемо ту ж земельну реформу. Або нинішню ситуацію, угоду з МВФ, де він фактично продавлює через парламент цілу низку дуже непростих рішень. Це він робить точно не заради оплесків, а з розумінням, що це необхідно зараз зробити. Ці рішення можуть негативно позначитися на його рейтингу – але він іде на це.
Точнісінько так з карантином. У початковий період багато критикували, говорили, що це передчасно, немає ніякої епідемії. Але ми бачимо зараз за опитуваннями – 70% підтримують.
Зеленський – не класичний політик. Він діє не у відповідності з політичними інстинктами, де головне – це рейтинг, збереження влади. Він не боїться ризикувати. Але тут проявляється ще одна його незвичайна характеристика – його гіпервідповідальність.
У лютому було велике інтерв'ю президента агентству "Інтерфакс-Україна", там проскочила мимохідь фраза: "Головне країну не втратити". Не думаю, що це награно, в цьому якраз і проявляється його щире розуміння тієї складності завдань, які звалилися на його плечі. Він усвідомлює цю відповідальність.
Один з традиційних недоліків абсолютної більшості українських політиків – це нерішучість. Вони бояться брати на себе відповідальність за складні рішення. У Зеленського цього немає. І це дуже важлива якість для державного діяча.
- Виходить, Зеленського недооцінили?
Недооцінка Зеленського була – в тому числі і у Путіна, у російських переговірників. І ось для них дуже неприємним відкриттям стали переговори в Парижі, саміт "Нормандське четвірки". До речі, цей саміт став великим успіхом Зеленського. Тому що тут Зеленський дотиснув Путіна.
Путін відтягував, кілька разів переносив зустріч. Мені здається, навіть західні лідери, Меркель і Макрон, на цих переговорах діяли за інерцією. Вони начебто розуміли, що так, взагалі-то потрібен цей саміт, але не докладали надмірних зусиль для його проведення. І саміт відбувся тільки завдяки гіперактивності і гіпернастійливості Зеленського, який, повторюся, просто дотиснув Путіна.
Виявилося, що до цього саміту Зеленський підготувався набагато краще за Путіна. Він підготував цілу низку ініціатив, що стало несподіванкою для російської сторони. І наполегливість Зеленського в просуванні ідеї оновлення Мінських угод теж стала несподіванкою. І росіяни виявилися не готові. Відомий сюжет "Істерика Суркова" – думаю, з цієї ж опери.
Російська сторона повинна була нав'язати свій сценарій ведення переговорів, і вони повинні були дотиснути Зеленського за мовчазної згоди Меркель і Макрона. А вийшло навпаки: сценарій переговорів був зірваний, переграний. Зеленському вдалося навіть переконати Меркель, що необхідно думати про оновлення Мінських угод, інакше з безвиході не вийти. Меркель на підсумковій пресконференції з цим погодилася. Це була важлива маленька психологічна перемога Зеленського над Путіним.
Інший приклад на тих же переговорах. Теж маленька, але дуже символічна деталь. Коли на підсумковій пресконференції Зеленський заявив, що Крим – це українська територія. Я не пам'ятаю, щоб Порошенко так робив при Путіні.
- До речі, про Порошенка. Чому і він сам, і інші відомі політики бояться безпосередньо критикувати особисто президента?
Так, так – це дуже показово. Тому що ми пам'ятаємо особисті скандали, пов'язані з Ющенком, Януковичем, тим же Порошенком. Тут ситуація виглядає зовсім інакше. Мабуть, найбільший скандал, де фігурують звинувачення в корупції, це історія з братом Єрмака. Та й то ні по одному епізоду немає рішення.
Але системних звинувачень в корупції на адресу самого Зеленського і ключових людей в його команді – немає. І в цьому якісна відмінність нового президента від його попередників.
Нагадаємо, в грудні 2019 року в інтерв'ю "Сьогодні" Володимир Фесенко відповідав на питання, що стосуються майбутніх міжнародних подій й і зустрічей Володимира Зеленського.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми