Геноцид в Україні: хто має його визнати та які наслідки

Те, що сталося в Бучі, має всі ознаки геноциду, але перше слово в його визнанні має сказати ООН / Колаж "Сьогодні"

Світові лідери поступово починають називати дії армії Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України геноцидом. 13 квітня президент США Джозеф Байден заявив, що йому однозначно здається, що по відношенню до українців відбувається геноцид. За кілька годин прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо заявив, що " правильно" охарактеризувати атаки Росії в Україні як "геноцид".

Портал Сьогодні розібрався, що несе у собі поняття "геноцид" і які наслідки його визнання.

Що це за злочин

Відповідно до класифікації в Конвенції ООН про попередження злочину геноциду та покарання за нього, прийнятої в 1948 році, геноцидом вважається насильство, вчинене з метою повністю або частково знищити як таку:

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

• національну;
• етнічну;
• расову;
• релігійну групу.

Геноцидом це вважається тоді, коли відбувається масове вбивство представників даних груп, коли членів цих груп наносять тілесні травми або впливають на їх розумові здібності, коли проводяться заходи щодо запобігання дітонародженню у таких групах, коли у представників цих груп насильно забирають дітей або навмисне створюються умови життя, розраховані на повне чи часткове фізичне знищення цієї групи.

У Конвенції ООН сказано:

Геноцид незалежно від того, чи відбувається він у мирний або військовий час, є злочином, який порушує норми міжнародного права і проти якого вони зобов'язуються вживати заходів попередження і карати за його вчинення.

Визнання

Вчинення геноциду визнається у політичній та правовій площині.

У політичній це відбувається на рівні парламентів окремо взятої країни, де найчастіше голосують за документ з засудженням злочинних дій. Так відбувається з визнанням геноциду проти українців в СРСР у період Голодомору 1932-1933 років та з вбивством вірмен в Османській імперії у 1915 році. Парламенти десятків країн світу в обох випадках угледіли геноцид, однак країни – правонаступниці злочинних режимів цього не визнають, а значить, не засуджують і не вибачаються перед постраждалим народом.

Визнання геноциду на рівні винної країни має кілька важливих наслідків. Перше – це моральна складова, яка свідчить про торжество справедливості. Друге – відкриває шлях до виплати репарації. Третє – дає можливість для початку відновлення двосторонніх відносин.

Світове визнання геноциду на платформі ООН з відповідною резолюцією розглядається як моральний обов'язок світової спільноти для того, щоб подібне не повторилося в майбутньому.

Суд

У юридичному плані геноцид визнається судом. Як і більшості серйозних міжнародних злочинів, для кваліфікації геноциду, потрібно мати докази, що злочинець діяв з наміром.

Міжнародний трибунал можливо ініціювати одностайним рішенням Ради Безпеки ООН. Міжнародний суд працює на основі домовленостей кількох країн-донорів або інших суб'єктів міжнародного права, які вважають, що був скоєний злочин, який потребує міжнародного розслідування.

Покарання

Покаранню за геноцид підлягають не лише безпосередні виконавці, а й ті, хто його планував, хто закликав до геноциду і хто був співучасником.

У Конвенції ООН сказано, що обвинувачені у вчиненні геноциду мають бути засуджені компетентним судом тієї держави, на території якої було скоєно цей злочин, або компетентним міжнародним кримінальним судом. Наприклад, щодо геноциду в Руанді 1994 року ООН організував роботу Міжнародного трибуналу в самій країні, де, до речі, процес розслідування та засудження винних триває досі.

У разі суду на території постраждалої країни вирок виноситься згідно з відповідною статтею Кримінального кодексу цієї країни. У більшості країн за геноцид передбачено довічне ув'язнення.

Процеси на десятиліття

Різанина в Сребрениці, Сербія, у 1995 році, коли від рук боснійських сербів загинули 7000 – 8000 дорослих чоловіків з числа боснійських мусульман, була визнана геноцидом Міжнародним трибуналом по колишній Югославії та Міжнародним судом ООН. Перед цим за рішенням Ради Безпеки ООН було засновано комісію експертів з розслідування та аналізу інформації про порушення Женевських конвенцій та інших норм міжнародного права на території колишньої Югославії. Резолюцію про створення Міжнародного трибуналу також ухвалювала Рада Безпеки ООН.

Розслідування та засудження винних у геноциді в Сребрениці тривало до 2017 року, коли було вирішено припинити роботу Трибуналу. З 2001 по 2017 роки було засуджено низку командирів боснійських сербів до різних термінів ув'язнення. Командувача військами Республіки Сербської Ратко Младіча було засуджено до довічного позбавлення волі. Низка обвинувачених рангом менше одержала строки в судах Сербії.

...Коли міжнародній спільноті не вдалося втрутитися та попередити геноцид у Руанді та Сребрениці, Генеральний секретар ООН Кофі Аннан поставив питання: "На якому етапі міжнародне співтовариство має втрутитися, щоб урятувати людей?".