Зустріч під загрозою хіматаки – чому на переговори, які розпочнуться сьогодні в Туреччині, покладаються великі надії

Російсько-українські переговори мають шанс принести результати, навіть якщо Путін не схвалює їх проведення

Журналісти-розслідувачі з Bellingcat повідомили 28 березня, що у Романа Абрамовича та двох членів української делегації є ознаки ураження бойовою отруйною речовиною. Щоправда, у легкій формі. Повідомлення з'явилося напередодні чергових російсько-українських переговорів, які мають розпочатися у Туреччині 29 березня. Подробиці про ці переговори публікують багато впливових західних медіа. Сайт "Сьогодні" розбирався, чи правда, що ці переговори можуть зупинити війну. Водночас ми спробували з'ясувати, чим саме, виходячи із симптомів, могли намагатися отруїти російського олігарха Абрамовича.

За останні кілька днів впливові західні медіа опублікували низку несподіваних повідомлень. Відповідно до них, на переговорах між Росією та Україною вдалося досягти суттєвого прогресу.

Ось коротко, що повідомляється:

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

1. Російський олігарх, власник англійського футбольного клубу "Челсі", який потрапив під санкції, Роман Абрамович став посередником в організації переговорів України та Росії. Мета переговорів – укласти договір та встановити мир. Про це повідомив The Wall Street Journal.
2. Літак Абрамовича Hawker 800XP літав між Стамбулом, Києвом та Москвою. У трьох столицях Абрамович зустрічався з президентом Туреччини Ердоганом, нашим Володимиром Зеленським і, нарешті, Володимиром Путіним (23 березня). Повідомляється, що Абрамович передав Путіну записку, складену від руки Володимиром Зеленським. У ній було зазначено умови української сторони. Таймс стверджує, що прочитавши записку, Путін розлютився і сказав: "Передайте йому, що я їх знищу". Про це пише британська The Times.
3. Розслідувальна група Bellingcat припускає, що у Абрамовича та двох членів української делегації після зустрічі з'явилися симптоми отруєння, можливо, спричинені хімічною зброєю. Серед симптомів, що з'явилися, – лущення шкіри, біль і запалення очей. Про це Bellingcat пише у своєму Twitter.

При цьому Financial Times із посиланням на власні джерела затверджує, що проєкт українсько-російської угоди майже готовий. Там вже немає жодної "денацифікації", "демілітаризації", а також обговорення статусу російської мови в Україні. Видання цитує голову фракції СН у Раді Давида Арахамію, який каже, що сторони близькі до домовленості щодо гарантій безпеки та вступу України до ЄС.

Чому всі ці повідомлення несподівані?

Раніше з коментарів, зокрема української сторони, випливало, що Путін – противник переговорів з Україною. Путін висунув ультимативні вимоги, які жодна українська влада ніколи не виконуватиме. А оскільки Путін все ще сподівається зламати Україну військовим шляхом, то домовитись із ним не вдасться.

І одразу питання:

• Навіщо взагалі потрібні переговори з агресором, якщо він не має наміру домовлятися?
• Хто і з ким проводить ці переговори, якщо Путін не хоче ні про що домовлятися?
• Чи є реальна надія домовитись?

Вже 29 березня переговори мають стартувати у Туреччині. Давид Арахамія зазначає, що попередньо вдалося досягти суттєвого прогресу. При цьому українська сторона не довіряє беззастережному. Зазначається, що росіяни затягують процес, блискавично змінюючи вимоги. Також є версія, що Росія використовує час переговорів, щоби перегрупувати свої сили.

Іншими словами, всі ризики українська сторона розуміє. Але на переговори сподівається.

Переговори тривають всупереч волі Путіна?

У того, що відбувається, є одна основна версія – переговори ведуться не стільки з Путіним, скільки загалом із російською політичною елітою. Мета переговорів – переконати впливових людей Росії, що Україна не становить загрози і навіть готова до компромісів.

Переговори ведуться для того, щоб потім еліти переконали в цьому Путіна. Можливо, навіть наполягли на тому, що війну треба припинити або що вона не має сенсу.

Суть ось у чому. Путін неодноразово висловлювався публічно, чому він пішов на війну з Україною. Ймовірно, його слова були формальною відмовкою, і насправді воювати він вирішив через ненависть до України та особисто до Зеленського. Але аргументи, навіть сумнівні, він повторив багаторазово.

Три найвідоміші аргументи Путіна:

1. Україна може розробити ядерну зброю
2. Україна не відмовляється від Криму і вступивши до НАТО, вона може спробувати силою повернути Крим.
3. На території України можуть бути розміщені бази НАТО, які загрожуватимуть Росії.

В угоді з Росією Україна може логічно відповісти на ці претензії таким чином:

1. Ми зобов'язуємося не розробляти ядерну зброю (таке зобов'язання прийняти легко, адже Україна ніколи й не розглядала серйозно питання її розробки).
2. Ми відмовляємось від намірів повернути Крим військовим шляхом (читай, ми готові повернути його мирним шляхом, наприклад, через волевиявлення кримчан).
3. Ми не вступаємо до НАТО, але просимо у ряду країн гарантії безпеки, за аналогією до ст. 5 Вашингтонського договору, згідно з якою напад на одну країну-члена НАТО рівноцінний нападу на Альянс загалом.

В обмін Росія зобов'язується не перешкоджати вступу України до Євросоюзу. Ну і припиняє військові дії.

Західні ЗМІ пишуть, що на переговорах Росії та України раптово намітився прорив

І що далі? Путін зупиниться?

Неясно, чи Путін зупиниться. Зрозуміло інше: на переговорах можуть бути знайдені відповіді на питання, які Путін порушував, пояснюючи причини вторгнення.

У Путіна з'явиться непростий вибір:

• Або погодитись з тим, що рішення знайдено.
• Або, наплювавши на досягнуті рішення, продовжити воєнні дії. Але тоді стане неможливо пояснити навіть своїм найвірнішим соратникам, навіщо він воює з Україною. Адже рішення знайдено!
• Або ж вигадати нові причини продовження військових дій. Але й це переконливості його вчинкам не додасть.

Безумовно, у Росії реалізована авторитарна модель управління державою. З моменту вторгнення у цієї моделі з'явилися ознаки тоталітаризму.

Але що важливо: при всій повноті влади Путіна вона все ж таки базується на договорі, укладеному з суспільством і елітами. Цей договір може бути розірваний. Особливо у випадку, якщо лідер здійснює вчинки, які неможливо пояснити здоровим глуздом.

Вже не секрет, що ні в російській армії, ні в кремлівському оточенні Путіна, ні тим більше серед олігархів, одним із яких є Абрамович, немає однозначного відношення до історії з війною в Україні. Ставлення стало набагато гіршим на тлі катастрофічних втрат під час воєнних дій.

Частина цих втрат непоправна. Наприклад, за підрахунками експертів, Росії потрібно понад 10 років, щоб компенсувати кількість крилатих ракет, яку вона випустила на територію України. Та й невідомо, чи зможе вона взагалі їх робити далі з урахуванням безпрецедентних економічних санкцій, які обрушилися на країну.

Росія на межі дефолту, і якщо покірному російському народу продовжує здаватися, що в умовах дефолту вдасться вистояти, представники еліт навряд чи відчувають ілюзії щодо цього.

Кількість незадоволених діями Путіна зростає. Вона ще більше збільшиться, якщо Путін не погодиться на погоджені пропозиції України.

Звичайно, Путіна врятували б військові перемоги найближчим часом. Українська влада, ймовірно, знає, що він спробує посилити атаки. З українського боку вже з'явилися попередження про наростаючу небезпеку обстрілів та атак противника. Однак і зараз досягнення Путіним цих цілей є вельми сумнівним.

Отруєння Абрамовича було насправді чи це вигадка?

Американці заперечують факт отруєння. Також не підтверджує його українська сторона. Михайло Подоляк так прокоментував ситуацію:

"Всі члени переговорної групи працюють сьогодні у звичайному режимі. В інформаційному полі зараз багато інформаційних спекуляцій, різних конспірологічних версій та елементів тієї чи іншої інформаційної гри. Тому ще раз повторю: члени переговорних груп працюють сьогодні у штатних режимах", – сказав Подоляк.

Але у проєкту Bellingcat – серйозна репутація. Свої розслідування проєкт проводить, супроводжуючи висновки переконливими доказами. Видається неймовірним, щоб Bellingcat пожертвував своєю репутацією заради якоїсь конспірологічної теорії.

Однак, як би цинічно не звучало, було отруєння чи не було – це не змінює суті. Важливіше інше: Путін, який за продовження війни, таки призначає переговорником Абрамовича, який начебто за мир. Він змушений так вчинити, хоча розуміє, що переговори не дозволять йому досягти своєї мети. Цілі Путіна озвучені The Times – "я їх усіх знищу".

Переговори розпочинаються 29 березня, незалежно від того, було отруєння чи ні. Значить, навіть якщо й було, жодного ефекту це не дало. Отже, питання можна "зам'яти для ясності".

Чи дадуть ці переговори результат? Можливо й ні. Але поки є будь-яка надія зупинити війну, її треба використати.

Чим намагалися отруїти учасників переговорів?

Лущення шкіри і запалення очей – ознаки отруєння іпритом. Йдеться про мінімальну дозу, яку можна було розпорошити повітряно-краплинним шляхом. Ознаки ближче до іприту, ніж до будь-якої іншої відомої отруйної речовини – такий висновок випливає з підручника з токсикології, виданого у Волгограді 2009 року.

"У теорії іприт можна нанести на якусь тканину чи папір і просто помістити його у приміщення з людьми. Якщо приміщення добре вентилюється, пари іприту можуть поширюватися швидше. У незначних концентраціях іприт викликає симптоми застуди, почервоніння очей – кон'юктивіт, лущення шкіри. Є затримка у прояві симптомів – до 8 годин. Може бути складно встановити, де саме людина зазнала впливу бойової отруйної речовини", – каже "Сьогодні" військовий біолог на умовах анонімності.

Іприт – класика в хімічній зброї, бойова отруйна речовина, що застосовувалася ще до Першої світової. Відомий також як гірчичний газ, бо має запах гірчиці або часнику.

У Першу світову війну застосовувалися боєприпаси з іпритом – отруйну речовину розносило вибуховою хвилею, а протигази не давали від неї повноцінного захисту, оскільки іприт здатний проникати в організм через шкіру.

Іприт ще на початку нульових знятий із озброєння російської армії. Вже розроблені небезпечніші та ефективніші види хімзброї. Цей момент – ще одна причина засумніватись у тому, що отруєння насправді було. Хоча, зрозуміло, в лабораторіях і на військових складах іприт міг залишатися.