Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач У російських ЗМІ останнім часом мусується тема створення міжнародного об'єднання країн-експортерів газу, в рамках якого вони могли б узгодити свою політику щодо обсягів видобутку і ціноутворення. Така собі "газова ОПЕК".
Ідея не нова: по суті прообраз такої організації – Форум країн-експортерів газу – був створений за безпосередньої активної участі Москви ще в 2007 році. Тепер це об'єднання, в якому першу скрипку відіграє Москва (очолює його на сьогодні росіянин Юрій Сентюрін), намагаються трансформувати в організацію, яка, за ідеєю, могла б вирішувати на ринку газу ті ж завдання, які на ринку нафти вирішує ОПЕК.
Втім, ці прожекти викликають критику навіть серед російських експертів. По-перше, той же Форум країн-експортерів газу, для створення якого Володимир Путін доклав чималих зусиль, в результаті виявився "мертвонародженим". Незважаючи на те, що до участі в об'єднанні вдалося залучити Іран і Катар (які поряд з Росією входять до трійки лідерів за розвіданими запасами газу), а також ціла низка інших держав, ніякої активної діяльності об'єднання не демонструвало. По суті, з 2007 року, коли був створений Форум, відбулося кілька зустрічей, які рішуче жодним чином не вплинули на рівень цін на газ і взагалі на газовий ринок. Згодом регулярність засідань в рамках Форуму зійшла нанівець.
На газовому ринку механізми ціноутворення істотно відрізняються від існуючих на нафтовому. Тому просто перенести на них методи неможливо, а "робочих" ідей, тим більше які б влаштовували всіх, немає. Власне тому й не була реалізована повною мірою задумка Форуму, як якогось "газового картелю" на рівні держав-експортерів.
Проте реанімація ідеї Москвою не може не викликати запитань: чому тема актуалізувалася, чи здатна Росія її реалізувати, чим це загрожує Україні? З такими питаннями сайт "Сьогодні" звернувся до експертів.
"Загроза для ГТС України"
Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії НАН України:
"Газова ОПЕК" формально вже існує – у вигляді Форуму країн-експортерів газу. Але саме формально, на відміну від нафтової ОПЕК. Його ініціаторами були Росія і Катар. Тоді енергетичні домовленості допомогли їм протистояти впливу Об'єднаних Арабських Еміратів в Сирії. Втім, за високих цін на нафту і газ особливої економічної потреби в "газовій ОПЕК" не було. Однак різке падіння попиту на енергоносії в результаті пандемії змінило ситуацію.
У створенні "газової ОПЕК" можуть бути зацікавлені країни, які активно розвивають пропозицію зрідженого газу (наприклад, Катар). Але США, навпаки, не зацікавлені в цій ініціативі, яка може ввести правила гри на ринку газу. США хотіли б максимально обмежити доступ на європейський ринок російського газу і збільшити споживання свого зрідженого газу. "Газова ОПЕК" буде цьому лише перешкодою. Зате Росія і Катар можуть досягти картельної угоди щодо свого доступу на китайський газовий ринок. Правда, ходять чутки, що китайці відкрили власні газові родовища, що взагалі може змішати карти на газовому ринку.
"Газова ОПЕК" може бути тільки проявом домовленостей на регіональних газових ринках, а не в глобальному масштабі. Причому ймовірність реалізації цієї ідеї залежить від дієвості домовленостей в форматі "ОПЕК + РФ". Поки шанси на успіх ідеї "газового ОПЕК" 50:50.
Україна де-факто приєдналася до європейського газового ринку, тому ситуація у нас залежить від коливань цін і попиту на цьому ринку. Радикальне зменшення споживання газу українською промисловістю перевело тарифний тягар на населення. Вітчизняний ЖКГ ніяк не залежить від ринкових цін, правила гри продовжує диктувати монополіст "Нафтогаз". Оскільки контракт на транзит газу з "Газпромом" підписано тільки на 2020 рік, створення "газової ОПЕК" може підняти ставки в грі "Газпрому", спрямованої на остаточне виведення української газотранспортної системи з гри на європейському ринку".
"Це блеф"
Михайло Гончар, експерт з питань енергетики, президент Центру глобалістики "Стратегія XXI":
"Всі ці прожекти – повна нісенітниця. Росія вже створювала Форум країн-експортерів газу. Нічого у них не вийшло. Не вийде й тепер. Газ – не нафта, тут регулювати ринок не вийде.
На мій погляд, це просто інформаційна пропагандистська атака Москви. У Росії з газових питань зараз повний фініш, якщо не сказати грубіше. Ціни на газ на світовому ринку впали. Ринок обвалився. Попит в Європі впав. З поставками Китаю проблеми. Причому в цьому винна сама Росія. Свого часу вони вели досить агресивну політику, укладаючи довгострокові контракти за завищеними цінами, щоб отримувати надприбутки. Тепер це б'є бумерангом по них. На тлі падіння попиту і падіння цін вони не можуть дати низьку ціну. Не можуть конкурувати з СПГ. А таких обсягів СПГ, які могли б замістити обсяги трубопровідного, у Росії немає. І потім, це ж не "Газпром" СПГ займається, а приватні російські компанії.
І ситуація в найближчі кілька років навряд чи покращиться. Загалом, вся ця ідея, на мій погляд, не що інше, як блеф, конвульсії колись потужної енергетичної держави. Її варто сприймати саме таким чином".
"Шанси примарні, смисли очевидні"
Олексій Кущ, економічний експерт:
"Я думаю, насправді це просто спроба Росії створити якийсь черговий порядок денний, в якому Москва брала б участь. Наприклад, ось ці розмови про скасування санкцій через коронавірус. Тепер "газовий ОПЕК". І необов'язково йдеться про ту мету, яка спочатку декларується.
Російські аналітики так описують нинішню газову стратегію Москви: Росія хоче різко змінити існуючий баланс експорту трубного газу і зрідженого природного газу. Раніше вони робили ставку на перший. Другий був як би допоміжний. Зараз вони хочуть залишити експорт трубного газу на рівні, що дозволяє повністю заповнити потужності трубопроводів, контрольованих Росією: "Північний потік – 1", "Північний потік – 2", "Турецький потік", "Сила Сибіру" і так далі. А різницю між попитом і можливостями трубопроводів компенсувати за рахунок зрідженого газу. І для цього Росія зараз будує інфраструктуру і постійно підвищує питому вагу на європейському ринку скрапленого газу: кілька років тому у них було 1-2%, зараз підбирається до 15%.
Тобто, з одного боку, у Росії дійсно з'явився привід говорити про "газову ОПЕК". Раніше такого приводу в принципі не було. Тому що раніше Росія поставляла газ по трубах, за довгостроковими договорами з використанням формульної ціни, або політичної моделі ціноутворення. Все це виключало ринкові механізми ціноутворення. Але зараз, як я вже сказав, Росія стає гравцем спотового ринку газу, на якому діють ринкові механізми. І, відповідно, з'являється бажання якось ці механізми контролювати.
Але річ у тім, що на ринку газу, навіть спотовому, ринкове ціноутворення має великі умовності. Там ціни формуються на газових хабах. Відповідно, там не може бути "глобального" ціноутворення, як з нафтою. Відповідно, про якийсь глобальний вплив структур типу "газова ОПЕК" годі й казати.
Отже, всі ці ідеї і розмови можна пояснити лише спробою створити черговий вигідний для себе порядок. За допомогою дискусій, обговорень проєкту, які можуть тривати роками, Росія хоче захистити свої інтереси на ринку, де вона є новачком, де її позиції вразливі, в тому числі через санкційний тиск.
Якщо зовсім вже спрощено, щойно якийсь сильніший гравець, наприклад США, зробить спроби вибити Росію з ринку, Москва почне говорити, що причиною таких дій є її ініціатива зі створення "газової ОПЕК". Тобто це робиться для того, щоб майбутні санкції проти Росії асоціювалися з її ідеєю створення "газової ОПЕК". Це, на думку Москви, зміцнить її можливості захищатися на міжнародному рівні.
Великі гравці на ринку сланцевого газу, звичайно, не підтримують російську ідею. США – найбільший гравець, звичайно, не буде ніколи створювати з Росією спільних організацій у цій сфері. Австралія теж ніколи не буде діяти проти інтересів США і щось створювати з Росією. Нарешті, Катар, який завжди дотримується власних інтересів. Крім того, він конкурує на європейському ринку з Росією. Більш дрібні гравці суттєвої ролі на ринку не грають. Залишається хіба що Іран, з яким теоретично Росія могла б створити подібну наднаціональну структуру. А так, за великим рахунком і створювати її нема з ким.
Якщо резюмувати, шанси на реальне створення "газової ОПЕК" примарні. Відповідно, ніяких загроз для нашої країни тут немає. Інше питання, що Україні потрібно правильно розшифровувати смисли, які несе в собі цей дискурс, вкинутий Москвою. Потрібно розуміти, що Росія, як я вже говорив, буде намагатися використовувати процес або для мінімізації існуючих санкцій, або для недопущення нових. І, вважаю, Україна повинна ці реальні смисли озвучувати на міжнародній арені і доносити їх до наших союзників".
Тим часом Росія, незважаючи на санкції, продовжує спроби добудувати газопровід "Північний потік – 2". Проєкт дуже важливий для Кремля, оскільки дозволить збільшити контроль над ринком трубного газу в Європі. Чи вдасться в підсумку його реалізувати Москві, дивіться в сюжеті:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми