Крістіна Зеленюк
політичний оглядач Прийнято вважати, що свою пропагандистську машину з поширення фейків Росія запустила 2014 року після анексії Криму і початку воєнної агресії на Донбасі. Але експерти справедливо зазначають, що англійською російський рупор пропаганди в світі Russia Today, який пізніше перейменували в RT, почав віщати ще 2005 року, а рівно через два роки – на арабській. Тобто Росія ще 15 років тому готувала ґрунт для нарощування свого впливу в світі.
З розвитком соцмереж Кремль створив цілі фабрики тролів і ботів для точкового впливу на різні соціальні групи. Уже ні для кого не секрет, що Росія втручалася в європейські вибори і референдуми. За допомогою таргетованої реклами в США 2016 року переміг Дональд Трамп, і, за словами колишнього спецпрокурора Роберта Мюллера, в американські вибори активно втручалася Росія. Саме тому, переконують експерти, світ повинен прийти до того, щоб соціальні мережі все-таки підпали під законодавче регулювання.
Ще один інструмент у масованій пропаганді, який Росія використовує як на пострадянському просторі, так і в європейських країнах, – створення сайтів-клонів популярних і авторитетних світових медіаресурсів. Їхня мета – підігрівати ненависть до влади в цілому і підривати авторитет державних інститутів зсередини. В Україні це особливо яскраво проявилося під час останніх президентських і парламентської кампаній, коли в Facebook боти активно шерили посилання на сайти-одноденки, у назвах яких було "BBC" та "CNN", а іноді й обидві ці абревіатури разом. У Грузії, наприклад, з'явився фейковий сайт "британської газети The Guardian" і "американського телеканалу Fox News", які поширювали російську пропаганду.
Чи можна перемогти в світі фейків і дезінформації? Експерти кажуть, що, по-перше, варто задуматися про санкції проти певних медіа і конкретних людей, які це роблять. По-друге, вводити в школах уроки медіаграмотності, оскільки світ усе більше й більше йде в онлайн. Те ж саме стосується і журналістів. Адже навіть в Україні на шостий рік війни медіа копіюють новини з російських ресурсів, не звертаючись по коментарі до українських офіційних осіб. І по-третє, варто задуматися над тим, як контролювати вплив інформації, що поширюється в соцмережах під час референдумів та виборчих кампаній.
Сайт "Сьогодні" побував у Тбілісі (Грузії) на дводенній Конференції ЄС зі стратегічних комунікацій та зібрав думки європейських експертів про еволюцію російської пропаганди, про те, коли все це почалося, і про інструменти, які використовує Кремль для донесення своїх фейків.
Росія створила англомовний RT (Russia Today – Авт.) ще в 2005 році. Це глобальне офіційне зброю російської пропаганди. Друга іноземна мова, на якому став віщати RT в 2007 році, – арабська, третій – іспанська, в 2009 році. Російські спроби маніпулювати інформацією і глобально впливати на аудиторії почалися задовго до анексії Криму. І той факт, що слідом за англійським RT став віщати на арабською та іспанською чітко відкриває регіони, на які Кремль хотів поширити свій вплив. Згадайте, СРСР грав величезну роль на Близькому Сході. Росія при Путіні почала повертатися на Близький Схід. І, звичайно, Латинська Америка була ще однією ареною конкуренції в "холодній" війні, де СРСР грав вирішальну роль, тому RT і став віщати на іспанському. Пізніше RT став віщати і на інших мовах, щоб просувати російський наратив і захистити свою незаконну анексію Криму в європейських країнах. У своїй дезінформаційною політиці Росія використовує офіційні RT, Sputnik і пропагандистів на кшталт Дмитро Кисельова. Але ми знаємо, хто вони, і самі вони не намагаються здаватися чимось або кимось іншим. І, як ви знаєте, слоган RT – "Question more" ( "Питай більше" – Авт.). Тобто, вони намагаються посіяти сумнів і все заплутати, змусити всіх сумніватися в тому, що вони бачать. Також Росія намагається замаскувати, що це саме вона стоїть і фінансує ті чи інші канали поширення інформації. І поки ми знайдемо першоджерело або кінцевих власників, витратимо на це багато часу, з'явиться наступний фейк. Ми також бачимо, що Росія багато інвестує в соцмережі. Вплив на це багато в чому надали протести в самій Росії в 2011-2012 рр. Путін побачив, що інструментом для мобілізації суспільства виступили якраз соцмережі. Зараз Путін готується до закінчення свого президентства. Ми бачимо триваюче і зростаюче протестний рух в Росії до повалення уряду, і зараз це бажання набагато сильніше, ніж раніше. Тому Путін шукає інструменти, як зберегти владу і контроль. І в цьому контексті мене турбує майбутня можлива інтервенція Росії куди-небудь. Також викликає побоювання Китай, у якого набагато більше ресурсів. Пекін грає в довгу. Ну і, звичайно ж, не менше побоювань викликає співпраця Китаю і Росії в цьому напрямку .
Інструменти і меседжі, які Росія використовує в своїй пропаганді, багато в чому залежать від аудиторії. За різними статтями і звітів можна простежити, що злам в російській політиці стався в 2008 році, коли почалася війна в Грузії. З тих пір Росія досягла успіху у військовій і, можливо, кіберсфере, але не в інформаційній. Світ все ще вважає Росію агресором. Згадайте, в 2008 році Маргарита Симоньян сказала, що вони змінюють підхід. З тих пір вони не показують, як прекрасне життя в Росії, а говорять погано про США і ЄС. Тригером для масивної інформаційної пропаганди стала війна в Україні. Ставка в англомовних країнах – це Facebook, Twitter та інші соцмедіа. У той же час, для мого регіону – Центральної Європи – це не головне. Покоління мого батька, покоління 55+ – вони не в соцмережах. Інструмент для них – ланцюжки імейлів, що пересилаються один одному, які містять брехню і дезінформацію. У деяких інших країнах ви можете побачити маніпуляції з новинами в різних ЗМІ. Наприклад, в Скандинавії, де російські намагалися відкрити Sputnik, але ніхто його не читав. Можливо тому, що у них більш висока медіаграмотність. Їм довелося його закрити, але вони не пішли з поля "битви", змінивши фокус і намагаючись знайти нові слабкі місця. Наприклад, після 2008 року деякі європейські ЗМІ змінили власників і з початком війни в Україні почали поширювати брехню. У Чехії це сталося в 2011 році. Захід недооцінює російську пропаганду. Цього літа Пентагон опублікував звіт про те, що США, незважаючи на всі їхні зусилля, все ще недооцінюють масштаби і загрозу російських інформаційних дій. Російські вкладають в це все більше і більше грошей. І ми говоримо не тільки про збільшення так званих офіційних бюджетів, а й про приховану частині фінансування фабрик тролів. І реакція ЄС і США на це до сих пір не пропорційна. Ми все ще недооцінюємо цю загрозу і це не сильно розумно. До чого нам готуватися? Думаю, Росія не винайде чогось принципово нового або проривного. Швидше, вона буде використовувати "салямі" -метод. На жаль, ми все ще не робимо заміри впливу дезінформації. Тобто, ми не знаємо, як багато європейців вірять, що, скажімо, Захід винен у війні в Україні, що є просто неправдою. Але це брехня Росії, яке вона поширює останні п'ять років, і воно точно доходить до певної аудиторії. Ми також не знаємо, чи вважають європейці, що Скрипаля отруїло МІ6, а не ГРУ. Ми не знаємо, скільки людей вірять, що Литвиненко сам себе отруїв, або, що Росія не втручалася в американські і європейські вибори і референдуми. Проблема в тому, що вони продовжують розповсюджувати цю брехню, досягаючи нових аудиторій. Багато топ-політики повторюють брехню кремлівської пропагандистської машини. Я з Чехії, де так робить президент Мілош Земан. На жаль, в Угорщині прем'єр-міністр Віктор Орбан, який слід російської пропагандистської лінії. І в цьому випадку Кремль напевно пишається своїми досягненнями, оскільки тези російської пропаганди повторюють прем'єри і президенти, у яких велика аудиторія .
втручатися чи Росія в кампанію по Brexit? Докази, які у нас є – це діяльність акаунтів (російського походження – Авт.), Пов'язаних з Агентством інтернет-досліджень. Але це не було масовим явищем (майже 4 тис. Таких акаунтів виробили понад 10 млн твітів – Авт.). Чому ми так вважаємо? Тому що кампанія по Brexit була сама по собі розділяє, тому не було особливої необхідності впливати на ту чи іншу групу. Ми не говоримо, що російського впливу не було. Воно було, але досить лімітовано. Однак, коли Twitter і Instagram опублікували дані (за кількістю потенційних фейковий сторінок – Авт.), Ми досить детально аналізували їх вплив, в тому числі і в політичному вимірі, не тільки у Великобританії, але і в Європі, наприклад, в Німеччині. У країнах Балтії, як і в Україні, російська пропаганда поширює багато наративів про нацизм. Вони також намагаються поширювати меседжі, що державні інститути і уряду в цілому падають і в короткостроковій перспективі не виживуть. Також зовсім недавно вони почали використовувати нові антиліберальним меседжі: що лібералізм глибоко корумпований, дискредитував себе і є інший шлях. Думаю, по-перше, Росія буде трансформувати і вигадувати нові більш креативні способи поширення своєї дезінформації після аналізу впливу вже існуючих каналів донесення інформації. Мета Росії ж не в тому, щоб створити якісь закриті медіа та соціальні спільноти, і доносити інформацію виключно туди. Мета – охопити якомога ширшу аудиторію і впливати на маси. Тому вони будуть трансформувати канали інформації і способи донесення цієї інформації. По-друге, Росія буде виходити за межі Facebook і Twitter, в інші соціальні мережі і платформи для молоді, використовуючи мікротаргетінг .
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми