Золоті мухи в Парку Перемоги: Топ-5 книжок до бабиного літа

Так уже склалося, що цієї золотої пори навіть герої книжок нашого осіннього огляду стремлять як не знайомими вулицями – від Пушкінського парку, що на Шулявці, аж до історичного Парку Перемоги – то в чарівні засвіти галицької Йокнапатофи чи закарпатського Макондо вже точно.

Олексій Нікітін. Victory Park . – Х.: Фабула, 2016

Роман "Victory Park" Олексія Нікітіна – цікаве чтиво про авантюриста, що косив під Боярського, ну, і трагічне, якщо згадати Афганську війну, яка відгукнулась  в локальному сюжет твору з обороною київського парку "Перемога". Крім того, тут безліч історій про те, як народу в 1980-х "обіцяли докторську ковбасу, сардельки "Молочні", обіцяли навіть вершкове масло в пачках по тридцять чотири копійки". Загалом метафоричний "Victory Park" – це майже альтернативна історія – ось що таке цей роман з часом, що трапився в Києві перед самим розвалом Радянського Союзу. Про це ви навряд чи знайдете в офіційних документах. "Джинси Віля купив минулого літа, – підтверджує автор. – Узяв дві пари за вісім червінців у фіна з "Ленінської Кузні" у валютному барі "Либіді". Другу пару потім скинув за стольник Белфасту, відбивши покупку".

Тимофій Гаврилів. Чарівний світ. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко

Випереджаючи всі юнацькі футурології в прозі, "Чарівний світ" Тимофія Гавриліва розповідає насамперед про те, як воно ведеться у наших закордоннях, про які сучасні "діти індиго" не дуже чули. Загалом це типова проза поета-перекладача. А також типовий "роман речей", себто оповідь і сповідь предметного світу і заодно "фактурне" чтиво в стилі Марселя Пруста, Йозефа Рота і Бруно Шульца. Тут тобі й історія про викрадений фруктовий десерт, і таємничі Жора і Кузя, схожі на вуличних котів, хоч це й бомжі-інтелектуали, які вечеряють знайденими на буржуйському смітнику ковбасками, бананами і половиною торту, і на яких не зважаєш, бо автор жене свого героя-волоцюгу все далі. Ну наче справжнього Одіссея сьогодення, а чи новочасного Гамлета, якому дається бачити і чути те, чого не зауважують пересічні обивателі в Україні.

Богдан Волошин. Політ золотої мушки. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2016

Пригадуєте, як у старому радянському фільмі "Зелений фургон" змішалися в купу коні-люди, а також ідеї-фантазії на тлі революції, одеської спеки і гімназійної дружби – і все заради любові до футболу? Пізніше ще точно такий же "Гарпастум" у Олексія Германа був, але мова не про нього, а то так ми й до "Духless" Сергія Мінаєва добалакаємося. Тим не менш, футбол у цій веселій книжці Бодана Волошина люблять, бігають за м'ячем, що закотився кілометрів за шістдесят – в болото, звідки заодно вивуджують трактор, то взагалі в історію села. По-перше, азарт героїв можна зрозуміти, адже приз у грі – шифер на сарай тренеру проти ящика мила – судді, по-друге, згадана історія розтягнулася на цілих три держави, між якими наша точка збірки народної сатири і гумору приліпилася. Справа в тому, що славні Бурачковичі – це вигаданий автором топос австро-угорського зразка, і славна ця фантасмагорична місцевина втопленими у болотах танками, бродячими псами і версією завклубу щодо заснування села українськими переселенцями-динозаврами, вигнаними з тундри "москальским льодовиком".

Остап Соколюк. Ені. – К.: KM-БУКС, 2016

В "Енні" Остапа Соколюка усе, як в кіно, що не дивно для випускника сценарних курсів. А ще тут багатенько тих самих "невимушених". "-А звідки ви? – Нізвідки конкретно, – спокійно відповідаємо ми. – Як це? – дивується таксист. – Хіба так буває?- Буває як завгодно…". До речі, щодо географії. Вона в романі не дуже широка, хоча герої заявлені сучасні, тобто без територіальних прив’язок. І все вкладається у відому схему довгих короткометражок про Нью-Йорк, Париж і Москву, де кохання героїв розігрується у безлічі варіацій. Тож ясно, що близнята зустрінуться. Близнята не тому, що за фахом герої однаково щасливі нероби (вони якраз різні – хакер, картяр, дауншифтерка), просто за сюжетом блукають одним містом, їздять одним таксі, їдять в одній забігайлівці…

Слава Світова. Жила-була Я. – К. : Брайт Стар Паблішинг, 2016

Як і багато хто з персонажів нинішнього життя, батьки героїні наступної кумедної книжки, а саме – "Жила-була Я" Слави Світової – їдуть в столичні далі на заробітки. А що ж їх навіжена донька, яку залишили на господарстві з рудим котом? Чекати милостей від природи, як які-небудь мічурінці з минулого вона точно не буде. У своєрідному щоденнику героїні про те, як правильно заварити чай директору, навіщо ходити на тайський масаж і куди бігти в пошуках Прекрасного Принца, нас чекає справжній феєрверк навіть не гарячих, а запальних за своєю щирістю і гумором історій. Тут і співбесіда в посольстві, і поїздка до бабусі, і навіть просто пошуки роботи в столиці.. "Роботу знайте – не поле перейти, – глибокодумно повідомляють нам. – І навіть не грядку, і не присадибну ділянку, і не клумбу, і не Пушкінський парк, що неподалік станції метро Шулявська..."