Що чекає на аграріїв у 2017 році

Новий 2017 рік для аграріїв несе багато змін. У першу чергу, це запровадження механізму дотацій із державного бюджету, які покликані замінити скасований спецрежим ПДВ для аграріїв. Такий механізм використовується в багатьох європейських країнах для підтримки фермерів. Це дозволяє підтримувати безпосередньо виробника та захищати його від імпортерів, забезпечувати ринок доступними та якісними продуктами.

У жовтні 2016 року прем'єр-міністр України Володимир Гройсман обіцяв, що з державного бюджету буде виділено 10 млрд грн на підтримку аграріїв. Але в бюджеті передбачили лише 40% від обіцяної суми. Можливо, це одна з причин того, що дотації передбачили далеко не усім виробникам.

Сам факт запровадження дотацій є позитивним кроком для розвитку агросектору. Але дуже часто відбувається так, що хороші наміри та механізми на практиці виявляються неефективними та недієвими.

Основна мета дотацій – допомогти агропідприємствам далі працювати та розвиватися. Великі агровиробники та агрохолдинги, які мають мільйонні прибутки, є більш захищеними, ніж малі господарства.

Саме тому малі господарства та підприємства є найбільш вразливими і залежними від змін у державі та кон’юнктури ринку. Великі агрохолдинги мають доступ до дешевих кредитів і можливість отримати підтримку від держави та Уряду, чого не можна сказати про малих агровиробників.

Значна частина із 4 млрд грн дотацій повинна спрямовуватися на підтримку тих господарств і секторів, які мають труднощі та потребують допомоги. Однак, як виявилося, окремі галузі агропромисловості не отримають взагалі ніяких дотацій. Наприклад, на підтримку масляничних культур коштів взагалі не передбачено. У 2017 році льонарам не виділять жодної копійки з державного бюджету.

Підтримка аграріїв грошима з бюджету – це позитивний знак і сигнал, який свідчить про готовність Уряду підтримувати агровиробників. Але чи отримають цю допомогу ті, кому вона насправді потрібна?

З 4 млрд грн, виділених на дотації, більше половини (53%) буде спрямовано на птахівництво. Виробникам великої рогатої худоби виділять 8%, свинофермам – 7%, на рослинництво виділять ще менше.

Птахівництво є високоприбутковим сектором. Так, один із найбільших виробників курятини в Україні за 2016 рік отримав чистого прибутку більше 200 млн дол. США. У 2017 році більше 2 млрд грн буде спрямовано компаніям, які і без дотацій мають досить високі прибутки.

Постає запитання, чи доцільно виділяти з державного бюджету більше 2 млрд грн на підтримку досить прибуткових компаній? Ця підтримка могла дати більший результат, якби кошти спрямували тим, хто їх насправді потребує.

Міністерство аграрної політики та продовольства декларує про підтримку дрібних виробників та фермерів. Але відбувається усе з точністю навпаки.

Держава має підтримувати, в першу чергу, малі підприємства, що складають близько 95 % від загальної кількості підприємств. Кількість робітників малих та середніх підприємств майже у два рази більша від кількості працівників великих. Малі агровиробники значно більше інвестують у розвиток інфраструктури та її підтримку, там де вони працюють. Економіка ставатиме міцнішою, якщо в структурі загального ВВП буде більше малих виробників. Доцільно спрямовувати кошти тим, хто їх дійсно потребує. Малі господарства потребують, перш за все дешевих кредитів та компенсації за гектар.

Європейський досвід і підхід у підтримці аграріїв полягає у виплаті дотації на 1 га площі, незалежно від того, як використовується земля: випас худоби, рослинництво, садівництво чи взагалі не обробляється. Розмір дотації з бюджету Європейського Союзу становить близько 300 євро/га. Розмір дотації може бути більшим, якщо сільгосппідприємство застосовує методи, які сприятливо впливають на клімат і навколишнє середовище, так звані "зелені виплати". Додатково країни ЄС підтримують своїх виробників з національних бюджетів, а це ще 50-80 євро/га.

Не дотаціями єдиними!

Багато країн, крім дотацій, запроваджують й інші механізми підтримки агровиробників.

У Нідерландах для фермерів існують програми гарантування частини позики для малих і середніх підприємств державою. Кошти, які додатково може отримати фермер під гарантії, мають бути використані на визначені цілі.

У Канаді діє програма по підтримці просування продукції закордон (до 50 тис. дол.. на одне підприємство на рік).

У Франції фермери можуть розраховувати на кредит для придбання сільгосптехніки під 3-4 % річних, або на придбання землі під 7 % річних.

В країнах ЄС неможлива ситуація, коли один сектор аграрної промисловості або окрема група компаній отримує половину усіх дотацій для АПК.

Льон є тією культурою, яка потребує особливої уваги держави.

І для того, щоб допомогти льонарям, не потрібні мільярди. Для прикладу, у Житомирській області лише за три роки вдалося збільшити посіви олійного льону у десять разів: з 320 га до близько 3 тис. га. Це вдалося завдяки підтримці з обласного бюджету господарств, які вирощують льон. Розмір цієї підтримки у 2017 році становить 1 481 грн за 1 га землі. Льонарство в Україні має великий потенціал, і, при незначній підтримці Уряду та держави, льонарі зможуть збільшувати посіви льону та займатися подальшою переробкою льону в Україні.

Олійний льон є альтернативою соняшника, він не виснажує ґрунт і має вищу рентабельність у порівнянні з іншими культурами. Льонарі орієнтуються на високу якість своєї продукції для постачання як на вітчизняний ринок, так і для експорту. Якщо уряд зверне увагу на цю культуру, найближчим часом у державі може відновитися виготовлення льоноволокна і тканини. А це нові робочі місця та зростання ВВП. На початку 90-х Україна була одним зі світових лідерів по виробництву льоноволокна – 15,7 % у структурі світового виробництва. В державі діяло 46 льонозаводів і близько 50 тисяч людей працювало в галузі льонарства.

Дотація – це лише інструмент і від того, як його застосувати, будуть залежати результати. Допомогу варто надавати тим, хто її потребує, розвиває економіку та створює робочі місця в селах. Якщо ми хочемо зростання економіки, потрібно, в першу чергу, розвивати та підтримувати малі господарства, які в усіх розвинених країнах складають основу економічного зростання та наповнення бюджету. Якщо держава не зверне увагу на льонарство, ціла галузь може припинити розвиватися та знову занепасти. При достатній увазі та підтримці льонарства, Україну можливо зробити лідером та одним із найбільших виробників льону в Європі.