Миші на дистанційному керуванні, або Цікаві експерименти зі штучним інтелектом

Наука, як і будь-яка сфера людського життя, не розвивається абсолютно лінійно. Завжди знайдуться диваки-науковці, котрі будуть експериментувати у "перпендикулярній" площині, доводячи інколи до сказу своїх колег, а разом із тим дивуючи до сміху суспільство. Проте згодом цей подив переходить у необґрунтований переляк, адже пересічні громадяни навряд чи розуміють, навіщо вчені проводять дивні експерименти.

Є такий старий анекдот: "Британські вчені з’ясували, що миші у неволі розмножуються набагато швидше, якщо їм не заважають британські вчені".

Так от, щодо мишей. Щоправда мова не про британських, а корейських вчених. Адже саме вчені Корейського інституту передових технологій навчилися керувати мишами дистанційно, завдяки імплантам у мізках цих гризунів. Навіщо, спитаєте ви? Якщо вірити виданню Nature Neuroscience, що опублікувало цю інформацію, таким чином вчені намагаються вивчити роботу найскладнішого органу будь-якої живої істоти – мозку. Для того, щоб у майбутньому сформувати повноцінний взаємозв’язок між живою істотою та…. штучним інтелектом. На думку вчених, саме такий симбіоз дасть змогу у майбутньому створити якщо не ідеальний, то, принаймні наближений до ідеального симбіоз живої істоти та новітніх технологій, що здатен миттєво адаптуватися до стрибків науково-технічного прогресу.

Наразі ці експерименти з мишами не зайшли далі, аніж дистанційне керування тваринками, яким вказують куди бігти та де шукати їжу. Проте потенціал у цьому дуже великий.

Знову ж таки, виникає питання: "А який тут може бути потенціал?"

Щоб відповісти на це запитання, приведу інший приклад. Але почну із питання: "Наскільки потужним є людський мозок та яка частка його повноцінно може використовуватися безпечно для людини, без остраху перевтоми чи тяжких наслідків?"

На це питання є чимало відповідей у відкритих джерелах у мережі, тому, минувши пряму відповідь, почну з іншого щабелю. Отже: людина не здатна проводити детальний аналіз, відокремлювати та засвоювати інформацію так, як це робить штучний інтелект. Навіть у такій галузі науки, як вірусологія, яка, здавалося б, останніми роками зробила величезний крок уперед. Проте і самі віруси мутують та народжують нові, більш небезпечні види та штами.

Так от, американськими вченими розроблено технологію дієвішого методу, що дозволяє вести пошук вірусів, які вже існують, проте ще не відомі людству і є загрозою.  У статті видання Nature опубліковано доповідь, згідно з якою вченими створена система штучного інтелекту, яка самостійно веде пошук зразків геному окремих видів вірусу. Маючи у своїй базі даних два набори геномів вірусів та бактерій із тисячами різноманітних послідовностей, штучний інтелект зміг встановити понад 16 тисяч різноманітностей вірусу Inoviridae та його похідних. Для прикладу: раніше вченими було ідентифіковано лише близько сотні видів цього вірусу. І мова лише про один вид вірусу, який небезпечний тим, що, живучи в організмі, здатен змінювати його поведінку. Наприклад поведінку бактерій, змушуючи їх пристосовуватись.

Висновок: штучний інтелект дає широкі можливості для пошуку досі невідомих, не ідентифікованих видів вірусів, які тільки можуть існувати, і спрощує їх дослідження: не треба нічого вирощувати в лабораторних умовах – можна відразу отримати готовий геном нового виду.

Повертаючись до мишей на дистанційному керуванні, та зазирнувши у майбутнє, де вчені хочуть під’єднати до штучного інтелекту мозок живих істот, просто ніяковієш від того, наскільки цей симбіоз може бути корисним для людства. Мова зараз не про створення людино-роботів "кіборгів", а про те, як у майбутньому наука може позбавити людство від хвороб. Наприклад вірусів грипу, такого, як пташиний чи свинячий, що забрав багато життів по всьому світу.

Звісно, ідеї приєднати мозок людини до штучного інтелекту, нікуди не ділись і будуть розвиватися. Проте питання реалізації цих ідей лежить у площині користі (не плутати з корисливістю) таких розробок для людства.

Хочеться ще кілька слів сказати для тих, хто захищає тварин, виступаючи проти експериментів над ними. Так, я теж люблю тварин. Але, на превеликий жаль, людство наразі не вигадало нічого кращого, аніж проводити такі експерименти, тим самим рятуючи людські життя. І саме тому, на мою думку, розвиток штучного інтелекту та поєднання його із мозком живих істот кардинально змінить цей науковий напрямок. Адже сам штучний інтелект зможе також отримувати інформацію, аналізуючи та зберігаючи її, не боячись хвороби Альцгеймера чи склерозу. До речі, зовсім нещодавно вчені змогли вилікувати хворобу Альцгеймера, знову ж таки за допомогою експериментів на мишах. І знову ж таки, для лікування використовувались препарати, що були створені за допомогою штучного інтелекту, який зміг виокремити необхідні антитіла для боротьби із хворобою.

Тому науковий прогрес, який так лякає сьогодні багатьох, вже незабаром стане абсолютно нормальною реальністю. І до цього треба бути готовим. Адже якщо ми про щось не знаємо чи не бачимо, це не означає, що цього не існує.