Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач Такого в історії сучасної України ще не було. Президентські вибори 2019 року поставили абсолютний рекорд за кількістю зареєстрованих кандидатів. "Навіщо стільки?" – дивується ошелешений виборець, марно намагаючись розібратися в прізвищах, багато з яких він почув цими днями вперше. І навіщо всі ці люди пішли на вибори, спочатку розуміючи, що шанси на перемогу у них, м'яко кажучи, вельми примарні? Спробуємо розібратися.
З історії питання
Участь у виборах певного числа кандидатів, чиї перспективи перемогти були з розряду неможливого, – тема не нова для країни. Фактично з перших виборів президента України 1991 року такі люди були присутні в списках. Хто, наприклад, сьогодні згадає Леопольда Табурянського? А адже він фігурував в бюлетенях на виборах першого глави незалежної України поруч з такими легендами вітчизняної політики (і вже, можна сказати, історії) як Леонід Кравчук, В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, Ігор Юхновський. Або Петра Таланчука – шановного вченого, винахідника, але, на жаль, маловідомого в масштабах країни політика, що вплутався 1994 року в "битву титанів" – чинного президента Леоніда Кравчука та популярного екс-прем'єра Леоніда Кучми.
Втім, вибори початку 90-х навіть "репетицією" майбутніх витончених політичних баталій назвати складно. Ні за якістю, ні за кількістю. Наприклад, 1991 року в президенти балотувалося всього 6 кандидатів, причому переважна більшість – широковідомі політики. 1994-го кандидатів було 7.
Масштабніша політична гра стартувала з виборів 1999 року, коли в бюлетені фігурували 13 кандидатів – тобто стільки, скільки на попередніх двох виборах разом узятих. Тоді ж основні гравці почали активно використовувати слабких політиків в політтехнології. Зазвичай, для того, щоб "відібрати" частину голосів у головного конкурента. Класичні приклади – "канівська четвірка" і Наталія Вітренко. Проект "четвірки" (до групи кандидатів увійшли Олександр Мороз, Євген Марчук, Олександр Ткаченко та Володимир Олійник) дозволив Леоніду Кучмі в певній мірі нейтралізувати найнебезпечніщого конкурента – Олександра Мороза. Вітренко ж відбирала у лідера соціалістів голоси, а крім того, працювала на критику Мороза. У підсумку замість Мороза до другого туру вийшов зручніший для чинного президента Петро Симоненко. Втім, справедливості заради зазначимо, що і Марчук, і Вітренко на той час були політиками досить вагомими. Чого не можна сказати про численних кандидатів, які не мають шансів перемогти на цих виборах. В результаті 8 кандидатів, які посіли 1999 року 6-13 місця, сукупно набрали 5,13% голосів. Для порівняння: у Марчука, який фінішував п'ятим, було 8,13%.
Однак справжня феєрія політтехнологій, пов'язаних з "технічними" кандидатами, прийшла до України вже в XXI столітті. Напередодні виборів 2004 року всі розуміли, що список кандидатів, які мали шанси на перемогу, складається з двох прізвищ: Ющенко і Янукович. Проте бюлетень першого туру вміщував в собі 24 прізвища. Кандидати, які не мали ну просто навіть ілюзорних шансів, були використані основними учасниками з найрізноманітнішими цілями: для збільшення представництва в окружних і дільничних комісіях, для "відбору" голосів, для "чорного" піару (класичний приклад – нав'язлива реклама одного з кандидатів про "дружину-американку" Віктора Ющенка). Статистичні підсумки тих виборів просто заворожують. 22 кандидати (3-22 місця) сукупно набрали 15,74% голосів. При цьому результат і Ющенка, і Януковича – майже по 40% голосів у кожного. 19 з 24 кандидатів не набрали і 1% голосів, 11 кандидатів – навіть 0,1%.
Кандидати на президентських виборах. Діаграма "Сегодня"
В аналогічному ключі, але з трохи меншим розмахом, відбувалися вибори 2010 року. На виборах було зареєстровано 18 кандидатів. В тому числі таких екзотичних, як Василь Противсіх. (Графу "проти всіх" у бюлетені до цих виборів скасували, і громадянин Василь Гуменюк вирішив скористатися нагодою, змінивши до виборів прізвище на Противсіх. Втім, в електоральному плані це йому мало допомогло).
Зниження числа маловідомих кандидатів позначилося і на статистиці виборів. Лише 10 кандидатів не подолали рубіж в 1% голосів. А сукупний результат політиків, які не пройшли до другого туру, перевищив показник Юлії Тимошенко і лише трохи не дотягнув до результату Віктора Януковича.
Не обійшлося без участі малорейтингових або просто маловідомих політиків і на виборах 2014 року. У гонці взяли участь 22 кандидати. Сукупний результат 21 з них виявився менше результатів Петра Порошенка, який переміг в першому турі. При цьому 11 кандидатів набрали менше 1% голосів, з них п'ятеро – менше десятої частки відсотка.
З прицілом на осінь
Як уже зазначалося, нинішні вибори б'ють всі рекорди за кількістю учасників. Головну причину аншлагу в виборчих бюлетенях експерти вбачають в тому, що восени нинішнього року в Україні відбудуться парламентські вибори. І багато політиків використовують президентські як "розкрутки" під них.
"Безумовно, основна причина такого великого числа кандидатів на цих виборах – те, що восени пройдуть вибори до Верховної Ради. Багато лідерів великих і малих партій розглядають нинішні перегони як обов'язковий для участі перший етап вкрай важливих парламентських виборів. Результати, отримані навесні, дадуть додаткові аргументи політикам при пошуку спонсорів, щоб йти восени на вибори самостійно, або при переговорах про включення їх до партійних списків більших партій", – розповів сайту "Сегодня" політолог Володимир Фесенко.
За оцінкою політолога, приблизно два з половиною десятка з 44 зареєстрованих на виборах кандидатів чітко орієнтовані саме на парламентські вибори.
Про значну кількість кандидатів, які беруть участь у весняних виборах з прицілом на осінні, говорять і інші експерти.
"Є кандидати, які йдуть не за домовленістю з "основними", а просто хочуть "продати" себе на парламентські вибори. Тобто вони отримають зараз кількадесят тисяч або навіть сотень тисяч голосів і потім можуть прийти до партійних офісів та говорити: дивіться, яка у мене підтримка, беріть мене до списку і матимете гарантовано стільки голосів. Є кандидати, які таким чином можуть піти на мажоритарні вибори і виграти їх. Зараз вони працюють на впізнаваність, що дуже важливо для перемоги. І є такі, які хочуть, отримавши 1,5-2%, піти до фінансових спонсорів і сказати: якщо ви мені дасте ресурси, я буду в змозі провести до парламенту партію", – сказав в коментарі сайту "Сегодня" політолог Віталій Бала.
При цьому експерти зазначають, що участь "парламентських" кандидатів в президенти зовсім не означає, що вони є технічними кандидатами лідерів гонки (хоча в окремих випадках це так). Тут правильніше говорити про збіг інтересів політиків, які йдуть паралельними курсами до різних цілей. Часом навіть без будь-якої домовленості і укладення союзів або "пактів про ненапад".
Але дозвольте, запитає читач, якщо участь у виборах лідерів партій з прицілом на осінню гонку ще можна зрозуміти, то як бути з маловідомими кандидатами, націленими на "мажоритарку"? Чи не задорого обійдуться мажоритарні вибори, якщо врахувати, що навесні вони гарантовано втратять 2,5 мільйона гривень застави за участь в президентських?
"Якщо ми говоримо про власника якогось великого бізнесу, то витратити 2 мільйони на заставу на цих виборах заради перемоги на парламентських по округу – це не дорого, – зазначив в коментарі сайту "Сегодня" професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. – Сто тисяч доларів для мажоритарної кампанії – не багато. Там набагато більші гроші крутяться. І потім, за ці кошти майбутній мажоритарник вже зараз працює на підвищення впізнаваності, підвищує свою "політичну вагу" для мажоритарної кампанії на парламентських виборах".
Вигідний бізнес
Втім, присутні на цих виборах і суто "технічні кандидати", завдання яких – допомогти тому чи іншому лідеру здолати опонентів. На думку експертів, таких в бюлетені буде близько десятка.
"Є кандидати, які виконують, безумовно, технічну роль. Їх участь дозволяє фаворитам мати за жеребкуванням представників на всіх виборчих дільницях. Крім того, не можна виключити, що хтось вестиме "брудну" кампанію по відношенню до того чи іншого фаворита. Але наразі такої брудної кампанії немає. Можливо, в штабах основних кандидатів вирішили її не вести, а технічних кандидатів використовувати лише для збільшення представництва у виборчих комісіях", – каже Віталій Бала.
Як зазначає Олексій Кошель, дізнатися таких кандидатів можна за фактичною відсутністю виборчої кампанії.
"Десяток кандидатів – це нікому не відомі політики, які не просто не мають шансів, але і нічого не роблять, щоб ці шанси отримати. Не ведуть виборчої кампанії. На сьогодні дев'ять кандидатів взагалі не відкрили свої виборчі фонди. Офіційно вони не можуть залучити ні копійки грошей і не можуть ні копійки на кампанію витратити. Ну, і, звісно, участь в теледебатах і друк програми в "Голосі України" ні до чого не приведе, шансів не підвищить. Для когось це традиційний бізнес. Тобто торгівля місцями в окружних і дільничних комісіях. І це може бути дуже навіть вигідним бізнесом", – розповів голова КВУ.
Є серед кандидатів і такі політики, яких експерти виділяють окремо, при цьому зазначаючи, то вони можуть виконувати і технічну роль.
"Є специфічні кандидати. Йдеться про тих, хто перебуває сьогодні під слідством. Участь у виборах, як показує практика, – хороший привід заявляти про те, що кримінальні справи – це наслідок їхньої політичної діяльності", – зазначив Володимир Фесенко.
У свою чергу, голова КВУ участь деяких кандидатів пояснює виключно марнославством.
"Я бачу також кілька випадків, які не можу інакше пояснити, як марнославством. Для цих кандидатів участь у виборах – можливість показати друзям, знайомим і так далі рядок у своїй біографії, яка, на їхню думку, свідчить про їх претензії стати політиками першої величини. І проблема марнославства насправді пояснює мотиви деяких їхніх кандидатів, які пов'язані з бізнесом і для яких 2,5 мільйона викласти – не проблема", – зазначив Олексій Кошель.
Замість висновків
Зрозуміло, в такій ситуації можна говорити про "торжество демократії" в нашій країні. Насправді, з одного боку, відсутність будь-яких перешкод для участі в президентських виборах виглядає плюсом. З іншого боку, це обертається в результаті багатьма мінусами.
"По-перше, багато малорейтингових кандидатів зловживають епатажем. Для них не важливо, 0,1% або 0,01%. Результати забудуться через місяць. А епатаж запам'ятається. Через скандал, епатаж, тези програми, які шкодять державі, вони хочуть залишитися в пам'яті виборців, але це не є добре ні для виборів, ні для країни", – говорить голова КВУ Олексій Кошель.
За його словами, через велику кількість учасників розмиваються важливі сигнали, виборці в деякій мірі дезорієнтується.
"Крім того, велике число кандидатів зменшує роль дебатів. Це великий негатив. Якби зараз на вибори йшов десяток кандидатів, думаю, низка провідних телеканалів активно організовували б дебати між ними. Це дозволяло б виборцям краще розібратися в кандидатах, зробити зваженіший вибір. Але коли кандидатів чотири з половиною десятка, зрозуміло, що забезпечити рівні умови в ході дебатів важко. І дебати будуть менш цікавими, менше привернуть увагу", – зазначає Олексій Кошель.
Не виключено, що за підсумками цьогорічної кампанії будуть зроблені висновки, і законодавці знайдуть вирішення проблеми. Підписні листи, що практикувалися раніше, як показала практика, не є перешкодою для "технічних кандидатів". Пропозиція підвищити розмір застави, вже неодноразово озвучена, – варіант, що викликає дискусії. Проте очевидно, що аншлаг кандидатів не тільки подовжує бюлетень і викликає незручності для виборців. Кількість, а головне, якість багатьох кандидатів в певній мірі б'є по цінності самих президентських виборів.
Нагадаємо, раніше повідомлялося про те, як в Раді збираються забезпечити безпеку на виборах.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми