Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач У Білорусі триває активна фаза чергових президентських виборів, які заплановані на 9 серпня. Після безпроблемної і, можна сказати, тріумфальної перемоги підконтрольних політичних сил на дострокових парламентських виборах восени минулого року, здавалося, на виборах президента у чинного глави держави Олександра Лукашенка проблем не буде. Однак легкої прогулянки не сталося.
Несподівана для багатьох спостерігачів активність традиційної опозиції змусила серйозно похвилюватися Лукашенка. Але ще більшою несподіванкою для експертів і набагато більшою загрозою для беззмінного протягом двох з половиною десятиліть білоруського лідера стала активність позасистемної опозиції і представників істеблішменту. Втім, здається, до таких загроз Лукашенко був готовий.
Контекст для Бацьки
Для розуміння контексту виборів нагадаємо нещодавню історію. Останні кілька років Лукашенко відчував нав'язливий тиск Кремля, що все більш посилюється, з питання повної імплементації Договору про створення Союзної держави. Москва при цьому діяла в своєму традиційному стилі: створювала "братньому народу" всілякі проблеми і негайно пропонувала їх розв'язати. Зрозуміло, в обмін на "тіснішу інтеграцію". Намагалася глибше підсадити на кредитний гачок. Приймала явно недружні рішення (як, наприклад, "податковий маневр", що загрожує Білорусі мільярдними втратами). І так далі.
Лукашенко робив все, що міг, щоб проскочити між краплями дощу і зберегти суверенітет держави. І, треба сказати, досвідченому білоруському лідерові це майже вдалося: Білорусь диверсифікувала кредитну політику, налагодила відносини з Заходом, заручилася підтримкою Китаю. У "нафтових", "газових" та інших війнах нехай іноді символічну, але все ж перемогу здобував Мінськ. Останній приклад – цистерни з американською нафтою, які на початку червня почали надходити через литовську Клайпеду на білоруські НПЗ. При цьому, незважаючи на реально колосальний тиск Кремля, 8 грудня минулого року, на 20-ту річницю Союзної держави, Лукашенко так і не підписав договір про поглиблену економічну і політичну інтеграцію. Чим явно привів Володимира Путіна в погано приховувану лють.
Підготовка проведена
Незважаючи на всі ці майстерні маневри, у Лукашенка було одне очевидно слабке місце. 2020 року з різницею в кілька місяців в державі повинні були пройти парламентські і президентські вибори. Здвоєні вибори основних гілок влади – непросте випробування для будь-якої держави. Як цим складним періодом можуть скористатися зовнішні сили, Лукашенко цілком собі уявляв. Так само, як і уявляв (в тому числі уважно вивчаючи сумний досвід України), якими методами можуть скористатися ці сили для досягнення своїх цілей.
А тому минулого року прийняв рішення "розвести" у часі парламентські і президентські вибори ( експерти "Сьогодні", до речі, прогнозували такий варіант задовго до його оголошення). Що і було зроблено. У листопаді в країні була оновлена Рада Республіки Національних зборів (верхня палата парламенту) і відбулися вибори до Палати представників. На останніх, зрозуміло, перемогли лояльні Лукашенку кандидати. Реалізувавши, таким чином, першу частину плану і захистивши тили, Лукашенко більш-менш спокійно пішов на президентські вибори.
Не все так просто
Однак, як уже зазначалося, простими ці вибори для Лукашенка не стали. Як і для багатьох світових політичних лідерів, що проходять випробування виборами нинішнього року, для Лукашенка дуже неприємним сюрпризом стала епідемія коронавірусу. На загрози якої білоруський президент відреагував, м'яко кажучи, неадекватно: Білорусь була однією з дуже небагатьох країн світу, котрі не вживали заходів, рекомендованих ВООЗ. В результаті наслідки відгукуються білоруському народу донині. Плюс економічні проблеми. Плюс невизначеність у відносинах з Росією і з Заходом. Все це істотно підірвало рейтинг глави білоруської держави. І призвело до підвищеної активності опонентів.
"Ми багато говоримо про те, як коронавірус вплинув на політику в усьому світі. В принципі, він зіграв злий жарт і з Лукашенком. Час показує, що алгоритм, обраний в Білорусі, – найгірший з можливих. Плюс комунікація влади весь цей час, скажімо так, не відповідала запитам нових еліт", – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ігар Тишкевич.
"Проспав" білоруський президент і формування в країні нових еліт – ним же, по суті, і вирощених.
"В принципі, система, вибудувана Лукашенком, не розрахована на представників нових груп населення, яких не було ще 10-15 років тому. Це новий середній клас, представники нових бізнесів, нових напрямків в економіці і наукомістких виробництв, для яких в Білорусі був створений режим, котрий сприяє розвитку. Нові еліти певний час жили у "внутрішній еміграції" – галузі розвивалися, їх, в принципі, все влаштовувало. Але в якийсь момент відповіді влади на запити представників цих нових груп перестали влаштовувати", – каже Ігар Тишкевич.
Всього на вибори йдуть півтора десятка кандидатів. При цьому, найімовірніше, кількість офіційно зареєстрованих кандидатів зменшиться за результатами збору підписів (цей етап закінчується 19 червня, після чого ЦВК до 14 липня перевірятиме документи і реєструватиме кандидатів). Однак ключовими опонентами Лукашенка на сьогодні вважаються троє.
Тихановські: "Стоп, тарган!"
Один з них, вірніше, одна, – дружина популярного в Білорусі відеоблогера Сергія Тихановського Світлана. Власне, в президенти йшов сам відеоблогер, чия програма в YоuTube "Країна для життя" має понад 200 тисяч підписників. Різко критикуючи Лукашенка, Тихановський, по суті, намагається йти по стопах російського блогера Олексія Навального.
"Тихановський досить технічно робив кампанію за принципом "проти всього поганого". Показуючи недоліки влади через призму проблем звичайних людей, він мав досить велику аудиторію", – каже Ігар Тишкевич.
Втім, як і Навальному, Тихановському на президентських виборах (принаймні нинішніх) нічого не світить: ЦВК знайшла в документах блогера незначну помилку. Виправити яку Тихановський, заарештований на 15 діб акурат напередодні за участь в акції протесту, фізично не міг.
У підсумку після відмови ЦВК в реєстрації блогера документи подала його дружина, а офіційно – безробітна Світлана Тихановська. (Саме на її адресу Олександр Лукашенко вимовив фразу про те, що Конституція країни "не під жінку"). А Сергій став довіреною особою подружжя і віп-агітатором. За великим рахунком, "сімейний підряд" Тихановських сприймають як єдине ціле. Всі прекрасно розуміють, що голоси блогера – всі або більша їх частина – підуть його дружині. Кампанія Тихановських, яка проходить під гаслом "Стоп, тарган!", спрямована переважно на критику і дискредитацію Лукашенка.
Бабаріко: ресурси є...
Другий серйозний опонент Лукашенка – екскерівник найбільшого в країні "Белгазпромбанка" (банк належить російським "Газпрому" і "Газпромбанку") Віктор Бабаріко. Бабаріко звільнився з посади голови правління на початку травня – перед стартом президентської кампанії. Ексбанкір позиціонує себе як ліберальний демократичний лідер, виступає з жорсткою критикою режиму Лукашенка. Має серйозні фінансові та організаційні ресурси: до його ініціативної групи записалися майже 9 тисяч осіб, що лише трохи менше, ніж в групі Лукашенка. І можна порівняти з кількістю активістів, які працюють на всіх інших кандидатів, разом узятих.
Зрозуміло, настільки вагома заявка не могла залишитися без уваги. За дорученням Олександра Лукашенка правоохоронці провели в "Белгазпромбанку" слідчі дії у справі про ухилення від сплати податків в особливо великому розмірі та легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом. 12 червня в банку пройшов обшук, затримані 15 колишніх і чинних менеджерів, вилучені великі суми грошей і цінності. Як "вишенька на тортик" Нацбанк Білорусі 15 червня призупинив повноваження правління банку і ввів там тимчасову адміністрацію. Натяк, як то кажуть, зрозумілий всім зацікавленим. Втім, справедливості заради треба відзначити, що внутрішньополітичний аспект – не єдиний, який вплинув на події в стовідсотково російському банку: тут замішані і переговори щодо газу, і тиск Москви на Мінськ, і багато іншого.
Цепкало: досвід і зв'язки
Нарешті, ще один серйозний опонент чинного президента – екскерівник Парку високих технологій і помічник Лукашенка з науки і технологій Валерій Цепкало. Саме на його адресу Лукашенко вибухнув черговою крилатою фразою – щодо свиноматки і кнура.
Цепкало, як і Бабаріко, – яскравий представник згаданого білоруського істеблішменту, один з найдавніших помічників президента. Ще 1994 року він був одним з керівників передвиборчого штабу Лукашенка і допоміг тому обратися вперше. Працював в МЗС, був послом Білорусі в США, кілька років був представником президента в парламенті. П'ятнадцять років тому ініціював і очолив СЕЗ "Парк високих технологій", в розвитку якого досяг успіху. Проте 2017 року, дозволивши собі критикувати сваволю держорганів стосовно IT-бізнесу, був звільнений з посади.
Цепкала добре знають на Заході, у нього велике коло зв'язків в політикумі і в бізнесі всередині країни. Інтелектуал (написав безліч наукових статей і кілька книг) і ліберал, він бачить місію президента, скоріше, не як політика, а як менеджера з управління державою. (Щось подібне успішно "продавав" українським виборцям на президентських виборах 2010 року Сергій Тігіпко). При цьому деякі російські ЗМІ припускають, що Цепкало – технічний кандидат Олександра Лукашенка, чиє завдання – розмити електорат Бабаріка.
"Цепкало і Бабаріко спробують залучити на свою сторону нові еліти. Бабаріко – переважно бізнес, Цепкало спробує зіграти на нових сферах, IT-бізнесі. Обидва гратимуть на необхідності держави переходити на новий рівень економічного і політичного розвитку", – каже Ігар Тишкевич.
Соціологи мовчать
Про шанси когось із зазначених кандидатів скласти реальну конкуренцію Лукашенку говорити складно. У Білорусі не публікують соцопитувань. А різні опитування, які проводять на своїх сторінках популярні онлайн-видання, не є репрезентативними (про що видання чесно попереджають). При цьому у них такий колосальний розкид в даних, що наводити цифри навіть немає сенсу.
Втім, за словами експертів, приблизне уявлення про рейтинг Лукашенка можна скласти.
"У соцмережах і деяких ЗМІ був опублікований витік закритого опитування, який робив Інститут соціології НАН Білорусі. І за цим опитуванням рейтинг довіри до Лукашенка в березні-квітні становив 24%. Зрозуміло, що рейтинг довіри завжди нижче електорального. Тому, думаю, Лукашенко мав 40% рейтингу на початок кампанії. А ось інші кандидати в опитуванні, зрозуміло, не фігурували. У будь-якому випадку виграє в Білорусі не той, хто голосує, а той, хто підраховує результат", – зазначає Ігар Тишкевич.
Мета – майбутні парламентські
За словами експерта, насправді сьогодні ніхто зі згаданих опонентів Лукашенка не ставить на перемогу на нинішніх президентських виборах.
"Їх мета – формування і зміцнення власних політичних сил до майбутніх парламентських виборів. Справа в тому, що, скоріше за все, в Білорусі буде змінена Конституція. По-перше, можна припустити, що станеться реформа місцевого самоврядування – за зразком, близькому до українського. По-друге, найімовірніше, буде поле для формування політпартій, підвищення їх ролі. Тому і владна еліта, і нові опозиційні еліти зацікавлені в створенні нових політсил. Всі три опозиційні групи спробують зробити це. Бабаріко та Цепкало точно демонструють, що їх метою є подальше залучення людей, активістів до своїх політпроєктів. Тихановський, загалом, теж. Хоча він більше на цих виборах діє як таран", – каже Ігар Тишкевич.
Про інтереси великих геополітичних гравців на цих виборах, яка з держав готова підставити Лукашенкові плече, а яка – підніжку, які геополітичні переваги кандидатів – читайте в другій частині огляду найближчим часом.
Реакція Олександра Лукашенка на епідемію коронавірусу може, в результаті, коштувати йому голосів багатьох виборців. Або, як мінімум, нервів:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми