Муфтій України: Наш джихад – це працювати для блага всього суспільства

За оцінками Духовного управління мусульман України в нашій країні близько двох мільйонів людей сповідують Іслам. І хоча за кількістю віруючих ця релігія в Україні знаходиться на другому місці, суспільство погано поінформоване про ісламське віровчення, а про українських мусульман згадують в основному в контексті терактів в Європі.

Як зазначає Муфтій України шейх Ахмед Тамім, основною проблемою в сприйнятті Ісламу є помилкові стереотипи, які існують через те, що люди не вміють відрізнити справжнє віровчення від ідеології екстремістських сект, які деформують релігію в політичних цілях.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Могли б ви розповісти про життя мусульман в Україні? З якими проблемами ви стикаєтеся?

- Українські мусульмани – багатонаціональна спільнота. Це і кримські татари, які є корінним народом, і волзькі татари, які проживають в Україні вже не одне століття, і вихідці з колишнього СРСР, які приїхали сюди в радянські часи з Росії, Кавказу, Середньої Азії, а також мусульмани з різних країн світу, які приїхали вже за часів незалежності, є мусульмани і серед слов'ян.

Ми не ведемо статистику, але за нашими оцінками в Україні проживає не менше 2 млн мусульман – це близько 5% населення, і це немало. І якщо говорити про них як про рядових членів суспільства, то вони такі ж громадяни країни, як і всі, і проблеми у них такі ж, як у всіх. А що стосується релігійного аспекту, то, звичайно, тут є свої труднощі. Наприклад, важко домогтися виділення ділянок на кладовищах і ще складніше – виділення землі під будівництво мечеті. Багато чиновників лякаються, почувши слово "мечеть", тому доводиться міняти формулювання – "культурно-просвітницький центр" і т.п.

Бачити таку реакцію державних органів неприємно, адже ми живемо в Україні довгий час, інтегровані в це суспільство настільки, що в звичайному житті нас не помічають. Але коли доходить справа до задоволення наших релігійних потреб і духовних потреб, то сприймають нас з побоюванням.

- У чому, на Вашу думку, причина такого ставлення?

- Якщо дивитися в корінь проблеми, то це упередження – від нерозуміння нашої релігії, помножене на страх так званої ісламської загрози. Чому не розуміють Іслам як віровчення? Тому що на рівні системи освіти інформація абсолютно невірна. На жаль, до цього часу в силі ті підходи, які були вироблені атеїстами ще в радянські часи для боротьби з будь-релігією, а також підходи, сформовані в західному релігієзнавстві і сходознавстві через призму політики.

Фото: архів

А звідки взявся міф про "ісламську загрозу"? Тому що знань у людей чи немає, або вони неправильні, зате олію у вогонь підливають ЗМІ, яких цікавлять тільки "гарячі теми", щоб виріс рейтинг. Більшість їх матеріалів про Іслам – це діяльність терористичних організацій або проблеми мусульманського світу. І коли немає розуміння основ релігії, то люди не можуть відрізнити справжній Іслам від помилкових ідеологій екстремістів, які перекручують ісламські поняття таким чином, щоб виправдати свої політичні методи і цілі.

- Чи можете Ви навести конкретні приклади?

- Екстремісти будують свою ідеологію, використовуючи такі поняття, як "халіфат", "джихад" і ін. При цьому вони дають їм тлумачення, абсолютно відмінне від того, як це розуміють ісламські вчені і звичайні мусульмани. Фактично екстремісти придумали нову релігію і видають її за "чистий Іслам", а мусульман, які не погоджуються з ними і не сприймають їх ідеї, вважають невіруючими і закликають до їх вбивства, називаючи це "джихадом".

Фактично екстремісти придумали нову релігію і видають її за "чистий Іслам", а мусульман, які не погоджуються з ними і не сприймають їх ідеї, вважають невіруючими і закликають до їх вбивства, називаючи це "джихадом".

Їхня ідеологія – це не Іслам, і ми вважаємо абсолютно некоректними терміни "ісламісти", "ісламістські організації та угруповання", "ісламські радикали", "радикальний Іслам", "традиційний Іслам" і т.д. Немає "традиційного Ісламу", і немає "радикального ісламу". Є Іслам і мусульмани, а є екстремістські секти, які перекручують Іслам, видаючи за нього свою криваву ідеологію.

На Заході люди звикли думати, що це вони – головні цілі і жертви терористів, але якщо ви об'єктивно проаналізуєте інформацію, то побачите, що саме мусульмани в першу чергу страждають від тероризму. На совісті ваххабітів, так званих "братів-мусульман", "хізбул-Іхван", "хізбут-Тахрір" і т.д. – масові вбивства мусульман у багатьох країнах світу, в тому числі жінок і дітей. Це в їхньому розумінні "джихад"! При цьому західні ЗМІ висвітлюють такі події як "будні ісламського світу", а ажіотаж в ЗМІ трапляється, коли теракти відбуваються в США або Європі!

- Що ж тоді справжній джихад?

- В арабській мові слово "джихад" означає "зусилля". У релігійному сенсі це означає "зусилля, праця у встановленні справедливості". А поняття справедливості відноситься до найрізноманітніших аспектів життя. В першу чергу повинна бути справедливість по відношенню до самого себе. Людина повинна починати з себе, займатися саморозвитком і самовдосконаленням – це називається "великий джихад". А збройне протистояння – це "малий джихад", коли немає іншого варіанту відстояти справедливість, крім як зі зброєю в руках. І для ведення джихаду є свої умови.

А збройна боротьба екстремістів за владу не є джихадом, як вони це намагаються зобразити. Пророк сказав: "Коли двоє мусульман воюють один проти одного заради життєвого інтересу, то обидва заслуговують на покарання в пеклі". Це означає, що обидва вони роблять гріх. І навіть якщо один убив іншого, то і вбивця, і вбитий – грішники, так як у кожного з них був однаковий намір – вбити іншого.

А збройна боротьба екстремістів за владу не є джихадом, як вони це намагаються зобразити. Пророк сказав: "Коли двоє мусульман воюють один проти одного заради життєвого інтересу, то обидва заслуговують на покарання в пеклі".

А наш джихад – це очищати себе від гріхів і працювати для блага всього суспільства. Пророк говорив: "Щоб домогтися досконалості в вірі, потрібно бажати іншим людям того ж, чого й собі бажаєте з добра", і "іншим людям" означає не тільки мусульманам, але і немусульман.

- Наскільки для України актуальна проблема екстремістських організацій? Ведуть вони тут якусь роботу? Наскільки вони небезпечні?

- Як я вже говорив, основною проблемою в питанні протистояння екстремізму є небажання тих, від кого залежать такого роду рішення, відокремити політичну ідеологію екстремістів від ісламу як релігії. Бачачи, що пишуть про Іслам в книгах та підручниках, що показують по телевізору, ми не дивуємося, коли звичайна людина думає, ніби тероризм – це і є Іслам. Набагато небезпечніша ситуація, коли фахівці – політичні експерти і релігієзнавці – вважають, що різні екстремістські ідеології – це "версії Ісламу" або "течії Ісламу".

У ліберальному суспільстві люди звикли до плюралізму, свободи думки і слова, і для них природно вважати, що кожен може мати власну думку з будь-якого питання, в тому числі релігійного. Україна в релігійній сфері багато в чому використовує ліберальний підхід. Але в питаннях, що стосуються Ісламу, ми бачимо багато некомпетентності. Неодноразово траплялося, що в деяких містах ми протягом багатьох років не могли зареєструвати мусульманську громаду, незважаючи на те, що наше управління є ровесником української незалежності, ми працюємо офіційно, входимо до Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій та добре відомі державі. Однак чиновники на місцях завжди знаходили привід для відмови в реєстрації.

І в той же час за два з невеликим десятиліття в Україні зареєстровано сім "духовних центрів мусульман"! Причому ми помітили, що реєстрація чергового "духовного управління", як правило, відбувалася, коли змінювалася влада.

Ми зареєструвалися як перше духовне управління мусульман в Україні, ми не займаємося політичними питаннями, наш курс не змінюється в залежності від політичної ситуації, ми відкриті у своїй роботі. Іслам закликає до єдності та згуртованості, тому ми готові до співпраці з тими, хто хоче працювати на благо мусульман і всього українського суспільства.

Шейх Ахмед Тамім. Фото: скріншот з відео

А коли реєструються все нові і нові "духовні управління", то це вже вказує на політичний інтерес. І якщо уважно подивитися на діяльність деяких з цих "духовних управлінь", то стає зрозуміло, що вони фактично є політичними організаціями, що працюють під виглядом релігійних центрів. Зрозуміло, їх політичні цілі не написані в їх статутах, і у держави немає формальних причин їх не реєструвати. Але якщо проаналізувати їх діяльність, літературу, зв'язку, то можна визначити, хто за ними стоїть. І така ситуація дуже небезпечна! Те, що в підсумку сталося в США і Європі – це результат такого підходу. Питання для України – врахує вона помилки західних країн або буде наступати на ті ж граблі?

- У яких відносинах перебувають представники різних течій ісламу? Наприклад, зараз весь світ спостерігає за протистоянням двох головних гілок – сунітами і шиїтами. Що розділяє ці два напрямки?

- Основе віровчення для всіх мусульман – одне, і всі мусульмани – брати. А поділ на сунітів і шиїтів спочатку мав політичне підґрунтя, а вже в результаті цього розділу з'явилися різні думки і з деяких релігійних питань.

Боротьба за владу завжди має на увазі поділ суспільства по якомусь ознакою, і найпростіше ділити або за релігійною ознакою, або за національною. А підсумок цього ми всі бачили на прикладі Югославії. Іноді говорили, що албанці проти слов'ян, іноді говорили, що мусульмани проти християн. В результаті ми маємо Югославію, а є різні держави.

А наша мета як Духовного управління – не розділяти людей або вирішувати політичні завдання. Наша робота – пояснити людям, як правильно жити. Щоб вони розуміли, що ніхто не вічний, а в першу чергу потрібно думати про те, як очищати себе від гріхів і дотримуватися те, що схвалено Богом.

- Яке зараз становище мусульман на окупованій частині Донбасу і в Криму?

- Їхнє становище таке ж, як і у інших людей. Багато хто поїхав в інші регіони України або за кордон, але багато хто залишився. І тим, і іншим важко, і ми просимо Бога дарувати їм терпіння, щоб пережити це важке випробування. Один з наших імамів на Донбасі загинув, наші представництва на Донбасі ми закрили. Проте, життя триває, і хоча поїздки утруднені, є зв'язок по телефону і інтернету, і якщо хтось звертається, то намагаємося допомагати. Ситуація в Криму схожа. Зараз там немає наших представників, і наші зв'язки з кримськими мусульманами перервані.

- Яка Ваша думка – чи буде в подальшому використовуватися "ісламський чинник" на окупованих територіях?

- Можу сказати наступне: як там працювали хізбут-тахрір, ваххабіти та інші при українській владі, так вони і продовжують працювати при російській.

- У Росії досить впливова мусульманська громада. Чи обговорюєте ви з ними те, що відбувається на Донбасі? Розходяться Ваші погляди?

- Нинішня ситуація – це державна проблема, а не проблема мусульман. Тому наше Духовне управління працює в цьому напрямку разом з іншими конфесіями. У рамках Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій ми зустрічалися в Осло з представниками конфесій з Російської Федерації, в тому числі там були представники від мусульман. Ми пояснили нашу позицію, була домовленість продовжувати діалог.

- Як духовний лідер бачте Ви шляхи вирішення конфлікту на Донбасі?

- Рішення будь-якого конфлікту залежить від того, чи є згуртованість в суспільстві. Потрібно, щоб громадянин, який живе на сході, мав таке ж почуття любові до України, як і ті, що живуть на заході, півночі, півдні. Я не можу критикувати владу, але я можу тільки побажати, щоб вони дивилися на Україну як на єдиний організм. Я б побажав, щоб і ті, хто при владі, і ті, хто в опозиції, бачили одні й ті ж проблеми, щоб мали одну і ту ж мету.

Мусульмани моляться. Фото: архів

Україна вибрала європейський варіант – і це бажання народу, і на Майдані все заявили про це. У будь-якій розвиненій державі ми бачимо, що і опозиція, і представники влади, незважаючи на те, що є тертя між ними, – у них одна мета.

- Ви закінчили КПІ і після якийсь час займалися бізнесом, потім прийняли рішення йти по духовному шляху. Чому?

- Моя освіта різноманітна. Я приїхав в Україну в 1976 році і більшу частину життя прожив тут. Я потрапив сюди ще за часів СРСР, і хоча отримував технічну освіту, проте, у мене завжди були і духовні потреби. За часів атеїзму в країні релігія була фактично під забороною, в інституті мені викладали марксизм і діалектичний матеріалізм. Але коли держава відмовилася від атеїстичної ідеології, то тут з'явилася екстремістська література.

Я приїхав з країни, де багато конфесій, і бачив, як використовувався релігійний фактор і до чого це призвело. Мені не хотілося, щоб таке ж сталося і в Україні. Екстремісти в першу чергу звертають увагу на молодь, і якщо пустити все на самоплив, то замість мусульман зросло б покоління радикалів. Крім того, мені пощастило – я познайомився з людьми похилого віку, мусульманами, які отримали правильні знання ще від своїх батьків, і вони підтримали мене в моєму прагненні не допустити катастрофи. Я залишив всі свої справи і вирішив займатися навчанням Ісламу. І за допомогою цих прекрасних людей Бог був милостивий до мене об'єднати представників різних культур в єдине багатонаціональне мусульманське суспільство.