Україну хочуть бачити і в ЄС, і в НАТО: віцепрем'єр Ольга Стефанішина розповіла про виклики для країни

29 липня, 12:24

Крістіна Зеленюк Крістіна Зеленюк

У другій частині інтерв'ю з Ольгою Стефанішиною - про Кремль і міжнародну політику України

Росія щосили готується до осінніх стратегічних навчань "Кавказ-2020", нарощуючи сили і техніку біля кордонів з Україною. Експерти давно попереджають про ризик чергової військової агресії з Півдня. Навіть під час жорсткого світового локдауну, на відміну від НАТО, Росія збільшила кількість військових навчань на морі. Важливим політичним сигналом і відповіддю Кремлю стало проведення в кінці липня військових навчань Sea Breeze-2020 у Чорному морі.

Реклама

Нещодавно Україна отримала статус Партнера розширених можливостей НАТО. За словами віцепрем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної, справжній потенціал України в рамках цієї програми – коли українські військові і невійськові працюватимуть в структурах НАТО. У першій частині інтерв'ю Ольга Стефанішина, зокрема, розповідала про те, що Українська сторона планує вийти на високий відсоток виконання Угоди про асоціацію з ЄС. Але що далі? На чому фокусуватися? Чи справді нас чекають в НАТО, незважаючи на війну з Росією?

На ці питання Ольга Стефанішина відповіла у другій частині інтерв'ю сайту "Сьогодні" для проєкту Smart Talk.

Відео: Сьогодні

- Останній саміт Східного партнерства яскраво продемонстрував відсутність "апетиту" у Брюсселю щось міняти. Хоча всім вже давно зрозуміло, що в одній "запряжці" з Білоруссю, Вірменією і Азербайджаном, Україні, Грузії і Молдові тісно. Чому в ЄС немає політичної волі переглянути політику Східного партнерства? Це через Росію?

Реклама

- Східне партнерство – це платформа для діалогу в країнах регіону. Росія не мала і не має там визначального впливу, тому що кожна країна регіону від Білорусі до України намагається знайти власне місце в цій ініціативі. За останні три роки всі пропозиції до декларацій саміту або спільних документів, Україна, Грузія і Молдова готували спільно. Так само ми робимо і цього року, готуємо пропозиції до декларації саміту, який фізично відбудеться навесні. Ми розуміємо, що у нас спільні інтереси, у нас є три Угоди про асоціацію, це три пострадянські країни, які трансформуються на основі єдиних правил. Тому ми маємо допомагати одна одній, забезпечувати і логістичну конвергенцію, і рухатися до ЄС, відповідаючи спільним інтересам регіону.

З Азербайджаном і Вірменією також дуже цікаво працювати в рамках Східного партнерства. В цих країнах теж відбулися суттєві зміни в контексті євроінтеграції. Азербайджан веде переговори щодо нової посиленої Угоди з ЄС. Вірменія теж веде переговори щодо нової Угоди. Такого діалогу ще три-чотири роки тому навіть не було. Тому ці зрушення важливі, ми їх відчуваємо, і в рамках цієї політичної платформи ми завжди знаходимо спільні точки дотику. Але це не відводить фокусу від двостороннього діалогу.

Двосторонній діалог України і ЄС певним чином завдає тренди у Східному партнерстві. Коли Україна запровадила концепцію інтегрованого управління кордонами, в Східному партнерстві з’явилася платформа щодо інтегрованого управління кордонами. В Україні розпочалася реформа державного управління, в Східному партнерстві з’явилася панель по реформі держуправління. Україна передала документ щодо інтеграції в цифровий ринок ЄС у 2018 році, у Східному партнерстві з’явилася платформа щодо інтеграції цифрових ринків. Двосторонній діалог кожної з країн завдає тренди в рамках Східного партнерства. Тому нам цікаво поєднувати зусилля, але також відчуваємо свою лідерську функцію у цій ініціативі.

- Як Ви особисто бачите майбутнє Східного партнерства?

- Я бачу майбутнє кожної окремої країни. Але, знову ж таки наголошую, Україна, Грузія і Молдова мають підтримати одна одну та координувати свої зусилля. Східне партнерство і надалі має функціонувати як політична платформа. Ми дуже уважно спостерігаємо за методологією розширення, яка зараз опрацьовується Єврокомісією. Ми вдячні, що саме єврокомісар Олівер Варгеї, який відповідає за політику сусідства і розширення ЄС, переймається цим питанням. Думаю, паралельно з існуванням політичної платформи ми будемо бачити динаміку зміни підходу з розширення Східного партнерства.

Реклама

- Ви вже згадали про кордони. Знаєте, термін "інтегроване управління кордонами" якось дуже складно звучить. А у людей є дуже нагальне питання: коли, нарешті, інфраструктура на наших КПВВ стане європейською? Бо це ж перше, що бачить іноземець, в’їжджаючи до України.

- Питання транскордонного співробітництва є пріоритетним для мене і у мене достатньо амбітні цілі стосовно розбудови регіональних проєктів. Є Стратегія ЄС для Карпатського регіону – це нереально великі можливості, які відкриваються для України для побудови інфраструктурних, культурних і екологічних "мостів" з нашими країнами-сусідами. Але на шляху до цих амбітних планів лежить вирішення проблемних питань. Це, до речі, важливий індикатор. На жаль, партнери не готові включатися в нові проєкти, оскільки багато років не вирішувалися питання реалізації діючих проєктів, кредитних і грантових програм, які стосуються розбудови прикордонної і митної інфраструктури, або реалізації проєктів в рамках, наприклад, Дунайської стратегії.

- Які ми не можемо опанувати?

- Там настільки багато всього сталося за останні десять років…Щось не могли опанувати, щось втратили, десь знайшли культурні цінності прямо в період побудови прикордонної інфраструктури. Але ми багато зробили всередині з різними міністерствами і намагаємося вирішити проблемні питання. Після регіональних поїздок президента це набуло ще більшого значення, бо президент на власні очі побачив і почув від місцевої влади про ці проблеми. Ми намагаємося максимально швидко знайти рішення щодо відбудови цієї прикордонної інфраструктури, щоб максимально скористатися можливостями транскордонного співробітництва.

- Одним з останніх важливих документів, який парламент ухвалив перед відпусткою, став Закон "Про оборонні закупівлі". Що ховається за цією назвою? Що цей закон нам дасть на практиці? Як він наблизить нас до НАТО?

Реклама

- По-перше, це система оборонних закупівель, яка запроваджується на основі стандартів ЄС і НАТО. Що це означає? Це означає, що в Україні оборонні закупівлі більше ніколи не будуть terra incognita.

- Тобто, більше не будуть секретними?

- Будуть зрозумілими. Питання не лише в секретності. Іноді все було настільки заплутано і таким чином організовано, що просто не було можливості розібратися. Після ухвалення цього закону для всього європейського і євроатлантичного простору стає зрозуміло, що система оборонних закупівель в Україні працює так само, як в країнах-членах ЄС і НАТО, на основі таких саме принципів. По-друге, це механізм захисту національних виробників. До речі, законом запроваджується елемент підтримки українського виробника. Але, зауважу, закон виписаний таким чином, що він дозволяє захищати національну оборонну промисловість, підтримувати її і, водночас, цей закон повністю підтримується ЄС і НАТО. Тобто, маючи цивілізований підхід, діалог, відповідні стандарти, ми можемо досягти обох цілей. По-перше, прориву в політичному діалозі, в першу чергу з НАТО, тому що це показує нашу політичну спроможність ухвалювати радикальні і серйозні рішення. По-друге, виконуючи міжнародні зобов’язання, ми захищаємо українське виробництво, нарощуємо потенціал закупівель, надаємо стимули для національного оборонного комплексу і все це є історією успіху.

- Чи дозволяє цей закон в кооперації з іншими країнами локалізувати оборонне виробництво в Україні?

- Так, закон на це і спрямований. Там є окремий компонент, який стосується пропорції національного та іноземного виробництва. Угода, про яку ви говорите, – це напрямок інвестиційних угод. В інвестиційних угодах, коли є домовленість двох сторін, можуть бути будь-які умови, будь-який відсоток локалізації, на який погодяться сторони. Ухвалений закон також дає таку можливість. Але важливим моментом законопроєкту є також встановлення чітких стандартів для техніки, яка закуповується. Щоб не було ситуацій, коли техніка придбана, а потім ламається і не експлуатується. Є питання життєвого циклу, якості і безпечності техніки. Це означає, що вже при закупівлі закладаються відповідні запобіжники. Це дуже важливий елемент. Це неціновий критерій, але важливий з точки зору прозорості, зрозумілості та передбачливості в оборонних закупівлях.

В тренді
У списку "червоних" знову зміни: в яких областях України не можна пом'якшувати карантин

- Нещодавно ми стали Партнером розширених можливостей Альянсу. Вже стартували консультації щодо того, як Україна має намір використовувати цю Програму. З чого плануємо почати?

- Ми почали зі всього одразу. Озвучу два важливих сигнали. Питання євроатлантичної інтеграції стало пріоритетом для військового співробітництва. В першу чергу – це визнання внеску України в систему колективної безпеки на європейському континенті. Отримання цього статусу спрямувало наш діалог по військовій лінії у дуже практичну площину. До цього ми ухвалювали Річні національні програми, які містили величезні переліки завдань і заходів. Сьогодні наші військові зможуть вже на практиці продемонструвати всі трансформації, які ми зробили. Українські військові – єдині, які не є членами Альянсу і залучені до Сил спеціальних операцій НАТО. Таку можливість ми мали ще до отримання статусу Партнера розширених можливостей. Але в рамках цього статусу ми матимемо доступ до ще більшої кількості навчань, інформації, даних, зможемо спільно реагувати на якісь кризові ситуації з самого початку. Але справжній потенціал України в рамках цієї Програми ми зможемо відчути, коли українські військові та цивільні працюватимуть в структурах НАТО.

- На чому після Програми розширених можливостей ми маємо фокусуватися: ПДЧ чи статус основного партнера США поза НАТО?

- Однозначно План дій щодо членства. Разом з тим, що Україна отримала статус учасника Програми розширених можливостей, ми концентруємося на високому рівні політичного діалогу. Ми маємо сформувати ключові питання стратегічного рівня, які наближують Україну до НАТО. Це в тому числі законодавство. Вже є домовленість президента України і генсека НАТО (і в його особі країн Альянсу), щодо долучення України до Стратегії реформування НАТО на наступне десятиріччя. Цей документ зараз розробляється. Ці питання я обговорювала під час свого візиту в штаб-квартиру НАТО в Брюсселі. Дуже скоро ми побачимо гідне місце України в колективній безпеці.

- Чи усвідомлюють в Альянсі, що вони, фактично, втрачають Чорне море? Після анексії і тимчасової окупації українського Криму, Москва там добре укріпилася, продовжуючи нашпиговувати півострів зброєю, включаючи ядерну, а Азовське море практично перетворила на своє внутрішнє озеро.

- В цьому я вбачаю ключову роль України, без якої фактично неможливо посилити безпеку в Чорному морі. Думаю, це один з тих елементів, де Україна може зробити серйозний внесок. Країни Альянсу це розуміють. НАТО у 2018 році сформувала пакет підтримки України в Чорному морі, який включає питання берегової і морської безпеки, обміну даними. Це частина комплексного пакету допомоги НАТО. Саме цього року ми починаємо його оновлення. Особливий ухил ми робитимемо на посиленні взаємодії і присутності у Чорному морі. Навіть попри сьогоднішню коронакризу, в Одесі проходять військові морські навчання "Sea Breeze-2020" з кораблями НАТО. Це дуже потужний сигнал про збереження уваги та присутності Альянсу в Чорному морі.

- Чи обговорювали Ви під час візиту до Брюсселю питання енергетики чи енергетичної безпеки?

- Це питання постійно на порядку денному, бо йдеться про енергетичну безпеку як України, так і ЄС загалом. Ми розуміємо, що напружена боротьба навколо завершення "Північного потоку-2" триває. Для Кремля газ – це традиційно політичний інструмент, а ніяк не економічний чи енергетичний. Ми активно працюємо разом з міжнародним партнерами, щоб остаточно зупинити цей російський геополітичний газовий проєкт. Це важливо і для інтеграції енергетичних ринків України до ЄС. Адже правила мають бути однакові для усіх, а намагання Росії просувати політичні виключення з-під застосування європейських вимог для окремого газопроводу або постачальника підривають ці основи.

Нагадаю, що рішення Суду ЄС вже постановило, що зміна певних правил внутрішнього ринку природного газу для будівництва "Північного потоку-2", є неприпустимою. Україна підтримує ідею, що відповідне регулювання повинно поширюватися на усіх учасників, без виключення для російської газової труби.

- 26 червня Ви зустрічалися з міністром закордонних справ Угорщини Петером Сіярто. Скажіть, чи налаштований Будапешт на діалог, щоб, все ж таки, зняти своє вето на проведення засідань Комісії Україна-НАТО на найвищому рівні?

- Дійсно, була достатньо плідна зустріч. Ми обговорили багато питань, які стосуються не лише закону про освіту та угорської меншини в окремих районах Закарпаття. Ми також говорили про багато інших питань, зокрема і про відновлення роботи двосторонніх органів Україна-Угорщина. Що це означає? І українська, і угорська сторона підтверджує, що діалог дійсно є. Це складний переговорний процес. По лінії НАТО зараз, як ніколи, питання розблокування Комісії набуває актуальності. Є великий попит на політичний діалог високого рівня з боку України і країн Альянсу. Тому Комісія має бути розблокована в тому чи іншому форматі.

- Будапешт з нами не розмовляє мовою ультиматумів? Угорщина нас чує?

- Це двосторонній діалог. Це підтверджує кожна зі сторін. І це вже зрушення з мертвої точки. Нещодавно в Угорщині відбулося засідання українсько-угорської комісії з питань захисту нацменшин. До цього відбулося засідання українсько-угорської комісії з питань економічного співробітництва. Ми також ведемо консультації щодо проведення засідання українсько-угорської комісії з питань транскордонного співробітництва. І очікуємо візиту угорського прем’єра Віктора Орбана до Києва. Сподіваємося, що за результатами цих дуже широких і цілеспрямованих консультацій (під час візиту Орбана – Авт.) підписати документ, який визначатиме результати такого діалогу.

- Ну і на сам кінець. Багато скептиків європейської та євроатлантичної інтеграції України говорять, що через Росію нас не візьмуть ні в ЄС, ні в НАТО. Чи хочуть нас там бачити?

- Нас однозначно хочуть бачити в ЄС і НАТО. Я можу особисто це підтвердити за результатами засідання Комісії Україна-НАТО на рівні послів. З усіх країн Альянсу кожен висловився на підтримку України. Традиційні друзі України неодноразово наголошували на результатах Бухарестського саміту, який визнав, що Україна буде членом Альянсу. Це питання часу і політичної готовності. По лінії ЄС я абсолютно впевнена, що це також питання часу. Україна вже визначила інтеграцію до ЄС, як стратегічну мету, вже рухається в цьому напрямку. Я вважаю, що це буде природній процес.

- А чи розуміють в ЄС, що якщо вони будуть нас відштовхувати, українці зневіряться в тому, що їх чекають в ЄС?

- Тому, власне, і є в Уряді віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, яка координує роботу таким чином, щоб кожного дня українці відчували, що вони наближуються до ЄС. Багато позитивних змін вже сталося. І абсолютно точно є відчуття, що кожен з нас щодня стає ближче до ЄС, а найголовніше, що ми стаємо ближчими до побудови сильної, процвітаючої європейської держави.

Нагадаємо, у своєму першому посткарантинному інтерв'ю Володимир Путін вперше заявив про територіальні претензії до сусідів:

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Читайте Segodnya.ua у Google News

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...

Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти