Віталій Квітка

Автор:
Арко Українського Тріумфу, де ти

Арко Українського Тріумфу, де ти

мнения

9 Ноября, 08:28

Українська нація – унікальна. Схоже, їй такій на роду написано бути. Дивіться сюди, в стрижень. Ось вона, наша маленька ментальна візитівка. Офіційно нам 28 років. Неофіційно: понад тисяча. Населення: ніби українці. Мова: мовби також, українська. Розмовляємо, думаємо, співаємо пісні, виборюємо незалежність і захищаємо гідність: переважно російською. "Не вміємо". "Не навчили". "Не виходить". У найхитрішому випадку: "Не хочеться власною вимовою псувати такої гарної мови". Це тоді, коли основний ворог і вікопомний гнобитель – росіяни (точніш – російські імперії різного штибу). Щоправда: часом пряником, а часом розпеченим залізом нас триста років привчали – ні, єдиний друг. Самоідентифікація, одним словом, у нас абстрактно-конкретна, штибу "Україна для українців", "Україна понад усе"... "Я говорю по-русски, но люблю Украину". Ось у такому приблизно стані наступає наше щоденне ментальне сьогодні, День писемності, між іншим, станом на 9 листопада.

Капелан її величності України, хто ти?

Капелан її величності України, хто ти?

мнения

1 Октября, 08:16

Поїзд уже хвилин зо десять як торохтів у напрямку півдня, коли, захекана, заплакана і засмучена дівчина ввалилася в купе з валізкою, шукаючи свого місця. Пасажир зліва пожартував: мовляв, спритно ви наздогнали поїзд. Однак насправді все було дещо інакше: на київському вокзалі у бідолашної витягли гаманець, – із усіма грошима, картками, документами, квитком до Маріуполя. Дівчині, щоправда, пощастило: умовила начальника поїзда, однак наслідки вуличного мікроконфлікту змушували її схлипувати навіть уві сні, в який та миттєво, щойно голова відчула подушку, провалилася. І тут я пригадав інший випадок: Одеса, шоста ранку, жінка виходить у незнайомому їй місті і зараз же зустрічає жвавого вусаня в ориґінальній формі, морського капелана Сергія Безвершенка, і він якось одразу береться допомагати їй і словом і ділом.

Laborday'ний Першовересень

Laborday'ний Першовересень

мнения

3 Сентября, 08:31

Школа — це класно, круто, назавжди. Скажіть що-небудь із цього компліману своїй дитині, яка перебуває десь отак посередині шляху опанування "доброго, вічного". І вона неодмінно кине у ваш бік погляд, який нагадуватиме: цеглину, шматок піщаника, щебінь, порожню пляшку. Я перевірив: на моїй молодшій це точно працює. Особливо "ще вчора", в останні дні серпня, коли ніщо в повітрі, крім жовтого листя, не нагадує про осоружні парти, уроки, лабораторні роботи, конспекти, "домашки", забуті щоденники, непрочитаних письменників "зі списку" та невигаданих тем для курсових. Ідеш учора повз школу — тихо жевріє 34-градусна спека в тіні, розмірено котяться понеділкові школярі на роликах по шкільному подвір'ю, мов олімпійці, та час від часу долинає тривожний бомбово-шипучий звук стрибка велосипедиста-старшокласника на "велику" – з постаменту з-під погруддя Тараса Шевченка, імені якого й школа.

10 значних явищ за 27 літ незалежності

10 значних явищ за 27 літ незалежності

мнения

28 Августа, 08:32

На прапор, герб, паспорт і решту суміжних регалій країни, громадянином якої ти є, зазвичай ми дивимося наче крізь пальці. Документи і причетність до чого-небудь — це як причетність до участі у власному ж організмі: ти настільки з цим зжився, що зазвичай усього — роботи цього, його важливості – й не помічаєш. Просто використовуєш власне громадянство так, як тіло – власні органи: лише в тому випадку, коли якийсь орган захворів. У громадському ж житті паспорт, гімн і прапор потрібні тоді, коли вирішуєш якусь із проблем власної суспільної болячки — співаєш гімн, щоб злитися зі збірною на стадіоні, виходиш на майдан, щоб стати ще більш вільним, стаєш у чергу, щоб завдяки поміркованій магії бюрократії отримати: субсидію, довідку, кредит, квиток на поїзд/літак тощо.

10 євро за перехід у забороненому місці, або Нетрадиційна насолода традиційно найближчим серцю зарубіжжям

10 євро за перехід у забороненому місці, або Нетрадиційна насолода традиційно найближчим серцю зарубіжжям

мнения

31 Июля, 08:07

Страх (якщо, звісно, він є) відпочинково-літнього подорожування пов’язаний у більшості з нас переважно з упертим небажанням потрапити в яку-небудь халепу. Ошукування при придбанні квитків, ромськими ворожками та пляжними злодюжками, незнання мови і звичаїв місцин, обраних для релаксу – є халепами, так би мовити, поміркованими та периферійними: зґвалтування, пограбування чи смерть у морських хвилях – таке може трапитися далеко не з кожним, зовсім не на кожному кроці й абсолютно не з вами. Головна з халеп, як не крути – транспортна трагедія. Тому за інерцією покірної більшості обираю статистично найнадійніший вид транспорту – літак. Оскільки найнадійніший – він же й апріорі найдорожчий, купую квитки "туди-сюди" завчасно. Проходжу злощасні пункти пропуску – там, де чомусь, на відміну від інших, коли я знімаю ремінь, з мене завжди штани моментально зіскакують аж до колін штани.  Далі – напівзручне крісло, пантоміма стюардес, 20 хвилин лету (решта сорок – набирання висоти та входження на посадку- не рахуються) – і ти у Вільнюсі. Знано-незнаному, в дошку рідному (принаймні, ріднішому за Берлін, Париж і навіть Ригу). І – все, відпочивай душа!

Мертвий для "воєн", живий для релаксу

Мертвий для "воєн", живий для релаксу

мнения

21 Июля, 08:52

У принципі, телебаченню влітку, та й узагалі медіаефіру, навіть спортивним програмам, як от чемпіонату світу з футболу, взагалі можна брати величезний тайм-аут. Скільки не навантажуй нас реаліті-шоу чи предметними політичними батлами (навіть афганські протести не зачепили мас), "втягнутися" в міркування про долю країни, світу, цивілізації тощо влітку складно. Літо, здається, час для не зовсім цивілізованих і дещо навіть диких наших інстинктів. Якщо так можна висловитися. Просто інтереси людей, хоча і не всіх, але, мабуть, більшості, спрямовані в фізичний простір за вікном. Десь там, переважно, на селах, в пансіонатах, на берегах рік і морів, лунає заклична "морзянка" свіжорозпеченого відпочивальницького повітря. Там, а не в абстрактно-"ящицькому" просторі, прокидаються ранкові тумани й оживають ранкові оздоровчі роси, в прохолоду яких молодим і старим хочеться занурити ноги. Там, тобто тут, в релаксі літа, тішать серця наші й душі співи птахів у міжвітті гаїв і зумери цикад у полоні соковитих трав. У них, у прохолодних травах, погравшись спочатку у хвилях озера, час від часу ховаються юні й навіть престарілі закохані пари. Стікаючи сьомим потом кавалери в модних кросівках, блейзерах і підтяжках, ховаючи передчасну захеканість і перевтому поглибже, попід сподом чоловічої гідності, тягнуть пагорбами і вибалками власні та дам свого серця наплічники. Байдарки сплавляються ріками, човни протинають води ставків, похмілля вечорово-нічних димів несе в атмосферу запах шашличка й барбекю впереміж із пивними випарами. Діти й митці збирають каміння й мушлі на берегах. Десятий піт стікає спинами численних офіціантів, офіціанток, поварів, пекарів і просто майстрів скотобійні... Словом, літо. Час насолоди, відпочинку та виправлення помилок, завданих нашому тілові зимою, поганим зовнішньо- та внутрішньополітичним становищем та неправильним харчуванням.

Чи є блоґер журналістом?

Чи є блоґер журналістом?

мнения

6 Июня, 10:15

Цивілізація — це спроба роду людського позбавити себе труднощів та проблем. Так сказав один мудрий чоловік. Склалося: з огляду на те, що труднощів та проблем щоразу, з кожним колом, на яке вона заходить, дедалі більшає, потрібні рятівники — ті, хто стоятиме на сторожі її засад. Раніше цю функцію виконували мудрі правителі сивої давнини та їхні радники, шляхта тощо — завдяки рішенням, спричиненим глибинами цієї мудрості. З розвитком друку і десь так приблизно з початку ХІХ сторіччя функцію мудрого суспільного арбітражу стабільно перебрала на себе журналістика. Тобто, предмет, який ми маємо на увазі під словом "журналістика". Ті, хто уособлює царину, що з хобі поступово перетворилася на професію.

Свято емансіпе і Жанни д`Арк

Свято емансіпе і Жанни д`Арк

мнения

30 Мая, 16:56

Насправді жодним чином не свято — поминальний день у кращому разі. Адже саме 30 травня 1431 року було страчено дівчину, якій судилося стати легендою не лише для жіноцтва. Спалена на вогнищі Жанна д`Арк мала особливі видіння, хист і харизму. Навряд чи, рятуючи Францію, вона  міркувала також про чесноти ідеї жіночої емансипації. Однак сталося так, що саме образ Орлеанської Діви, який так надихає поетів ось уже пів тисячоліття, підштовхнув другу і кращу половину людства до боротьби за права, яких, правду кажучи, вони справді часто виявляються позбавленими. 30 травня 1932 року у Німеччині було ухвалено "Закон про юридичне становище жінок-чиновників". Саме відтоді 30 травня відзначається як День жіночої емансипації або День емансіпе.

Здравствуй, годовщинка!

Здравствуй, годовщинка!

мнения

22 Мая, 18:47

Интересно, как бы вы посмотрели на мир, если бы проснувшись, к примеру, завтра рано утром, неожиданно для самого себя обнаружили полное его отсутствие – мира, утра и вообще вашей личной возможности взглянуть на него (так как вас уже нет)? Конечно, такая возможность существовала бы только в одном случае: если б на планете произошла некая ужасная катастрофа. Например, ядерная война. Она способна стереть с лица Земли все культуры, имена, племена и языки, превратив наш добрый всеобщий жилой дом в руины наподобие античных развалин. Причем, это были бы руины без гарантии их посещения любознательными туристами, коих также не было бы. Правда в том, что из-за невозможности разрешить проблему конфликта на востоке Украины в 2014-м году существовала вероятность именно такой ядерной катастрофы.