Віталій Квітка

Автор:

Слово "мир" – це наша доля

мнения

"І легенько лікують нещастя народу Мого, говорячи: Мир, мир, а миру нема!", – написано у Біблії, у 8-й главі 11 віршеві Книги Єремії. Тепер ці слова сприймаються дуже, надто близько – боляче, предметно, тілесно, власними пошкрябаними ліктями, і – по відношенню до України. Усімнадцяте планета Земля святкує нині свій Міжнародний День миру; Україна ж п’ятий рік поспіль ніяк не може ним, миром, похизуватися.

Виправдане донкіхотство привида демократії

мнения

15 Сентября, 08:41

Демократія. Солодке слово. Принаймні у нашому часі воно призводить до сьогоднішнього свята — міжнародного дня демократії.

Нам не стати мамонтами

мнения

10 Сентября, 14:39

Самогубство — то є тяжкий злочин супроти тих, хто залишається жити.

"Червоний терор":100-річний привид

мнения

5 Сентября, 08:04

"Диктатура означает — примите это раз и навсегда к сведению, господа кадеты, — неограниченную, опирающуюся на силу, а не на закон, власть".Владімір Лєнін

Laborday'ний Першовересень

мнения

3 Сентября, 08:31

Школа — це класно, круто, назавжди. Скажіть що-небудь із цього компліману своїй дитині, яка перебуває десь отак посередині шляху опанування "доброго, вічного". І вона неодмінно кине у ваш бік погляд, який нагадуватиме: цеглину, шматок піщаника, щебінь, порожню пляшку. Я перевірив: на моїй молодшій це точно працює. Особливо "ще вчора", в останні дні серпня, коли ніщо в повітрі, крім жовтого листя, не нагадує про осоружні парти, уроки, лабораторні роботи, конспекти, "домашки", забуті щоденники, непрочитаних письменників "зі списку" та невигаданих тем для курсових. Ідеш учора повз школу — тихо жевріє 34-градусна спека в тіні, розмірено котяться понеділкові школярі на роликах по шкільному подвір'ю, мов олімпійці, та час від часу долинає тривожний бомбово-шипучий звук стрибка велосипедиста-старшокласника на "велику" – з постаменту з-під погруддя Тараса Шевченка, імені якого й школа.

10 значних явищ за 27 літ незалежності

мнения

28 Августа, 08:32

На прапор, герб, паспорт і решту суміжних регалій країни, громадянином якої ти є, зазвичай ми дивимося наче крізь пальці. Документи і причетність до чого-небудь — це як причетність до участі у власному ж організмі: ти настільки з цим зжився, що зазвичай усього — роботи цього, його важливості – й не помічаєш. Просто використовуєш власне громадянство так, як тіло – власні органи: лише в тому випадку, коли якийсь орган захворів. У громадському ж житті паспорт, гімн і прапор потрібні тоді, коли вирішуєш якусь із проблем власної суспільної болячки — співаєш гімн, щоб злитися зі збірною на стадіоні, виходиш на майдан, щоб стати ще більш вільним, стаєш у чергу, щоб завдяки поміркованій магії бюрократії отримати: субсидію, довідку, кредит, квиток на поїзд/літак тощо.

День особистої незалежності

мнения

24 Августа, 08:18

Людям зі зламаним хребтом присвячується...

Російська антипатія: від Кожелянка до Діда Олеся

мнения

18 Августа, 08:54

Пам`яті Іловайського котла

Їжа без сала, київська Калькутта, Радж Капур, сторони світу і старі автомобілі

мнения

12 Августа, 08:21

Відпочинок на морі — у наш час це вже ніби дрескод людських можливостей (успіху, комфорту тощо). Щасливчики, які вчасно потурбувалися про номер в славнозвісній затоці біля Одеси цього року відпочивають у трикімнатному за 2000 грн плюс харчі. Практично, гідний європейський релакс. Приблизно стільки ж (20 євро на добу, з кухнею, але харчем за власний кошт) вартує купальний сезон у Паланзі — Мецці прибалтійського купального туризму.

Чому б не відсвяткувати День залізничника

мнения

5 Августа, 19:16

Дійсно, чому б? Адже в 2018 році День залізничника припадає на 5 серпня.

10 євро за перехід у забороненому місці, або Нетрадиційна насолода традиційно найближчим серцю зарубіжжям

мнения

31 Июля, 08:07

Страх (якщо, звісно, він є) відпочинково-літнього подорожування пов’язаний у більшості з нас переважно з упертим небажанням потрапити в яку-небудь халепу. Ошукування при придбанні квитків, ромськими ворожками та пляжними злодюжками, незнання мови і звичаїв місцин, обраних для релаксу – є халепами, так би мовити, поміркованими та периферійними: зґвалтування, пограбування чи смерть у морських хвилях – таке може трапитися далеко не з кожним, зовсім не на кожному кроці й абсолютно не з вами. Головна з халеп, як не крути – транспортна трагедія. Тому за інерцією покірної більшості обираю статистично найнадійніший вид транспорту – літак. Оскільки найнадійніший – він же й апріорі найдорожчий, купую квитки "туди-сюди" завчасно. Проходжу злощасні пункти пропуску – там, де чомусь, на відміну від інших, коли я знімаю ремінь, з мене завжди штани моментально зіскакують аж до колін штани. Далі – напівзручне крісло, пантоміма стюардес, 20 хвилин лету (решта сорок – набирання висоти та входження на посадку- не рахуються) – і ти у Вільнюсі. Знано-незнаному, в дошку рідному (принаймні, ріднішому за Берлін, Париж і навіть Ригу). І – все, відпочивай душа!

Мертвий для "воєн", живий для релаксу

мнения

21 Июля, 08:52

У принципі, телебаченню влітку, та й узагалі медіаефіру, навіть спортивним програмам, як от чемпіонату світу з футболу, взагалі можна брати величезний тайм-аут. Скільки не навантажуй нас реаліті-шоу чи предметними політичними батлами (навіть афганські протести не зачепили мас), "втягнутися" в міркування про долю країни, світу, цивілізації тощо влітку складно. Літо, здається, час для не зовсім цивілізованих і дещо навіть диких наших інстинктів. Якщо так можна висловитися. Просто інтереси людей, хоча і не всіх, але, мабуть, більшості, спрямовані в фізичний простір за вікном. Десь там, переважно, на селах, в пансіонатах, на берегах рік і морів, лунає заклична "морзянка" свіжорозпеченого відпочивальницького повітря. Там, а не в абстрактно-"ящицькому" просторі, прокидаються ранкові тумани й оживають ранкові оздоровчі роси, в прохолоду яких молодим і старим хочеться занурити ноги. Там, тобто тут, в релаксі літа, тішать серця наші й душі співи птахів у міжвітті гаїв і зумери цикад у полоні соковитих трав. У них, у прохолодних травах, погравшись спочатку у хвилях озера, час від часу ховаються юні й навіть престарілі закохані пари. Стікаючи сьомим потом кавалери в модних кросівках, блейзерах і підтяжках, ховаючи передчасну захеканість і перевтому поглибже, попід сподом чоловічої гідності, тягнуть пагорбами і вибалками власні та дам свого серця наплічники. Байдарки сплавляються ріками, човни протинають води ставків, похмілля вечорово-нічних димів несе в атмосферу запах шашличка й барбекю впереміж із пивними випарами. Діти й митці збирають каміння й мушлі на берегах. Десятий піт стікає спинами численних офіціантів, офіціанток, поварів, пекарів і просто майстрів скотобійні... Словом, літо. Час насолоди, відпочинку та виправлення помилок, завданих нашому тілові зимою, поганим зовнішньо- та внутрішньополітичним становищем та неправильним харчуванням.

Ностальгія за Віктором Цоєм

мнения

21 Июня, 11:06

Песня без слов, ночь без сна,

Тато назавжди (фантазія до Дня батька)

мнения

17 Июня, 08:08

Сьогодні він — папа, батя, тато – часом здається таким немічним (не самостійним тобто), пристаркуватим (точніше — неначе сточеним водами часу) і неадекватним (стрімкому постмодерно-прогресивному інформаційному життю навколо), що мимохідь виникає бажання засумніватися: може ваш взаємний статус отця і сина є сном? а чи взагалі міг він бути хоч чиїмось батьком на Землі?

Чи є блоґер журналістом?

мнения

6 Июня, 10:15

Цивілізація — це спроба роду людського позбавити себе труднощів та проблем. Так сказав один мудрий чоловік. Склалося: з огляду на те, що труднощів та проблем щоразу, з кожним колом, на яке вона заходить, дедалі більшає, потрібні рятівники — ті, хто стоятиме на сторожі її засад. Раніше цю функцію виконували мудрі правителі сивої давнини та їхні радники, шляхта тощо — завдяки рішенням, спричиненим глибинами цієї мудрості. З розвитком друку і десь так приблизно з початку ХІХ сторіччя функцію мудрого суспільного арбітражу стабільно перебрала на себе журналістика. Тобто, предмет, який ми маємо на увазі під словом "журналістика". Ті, хто уособлює царину, що з хобі поступово перетворилася на професію.

Свято емансіпе і Жанни д`Арк

мнения

30 Мая, 16:56

Насправді жодним чином не свято — поминальний день у кращому разі. Адже саме 30 травня 1431 року було страчено дівчину, якій судилося стати легендою не лише для жіноцтва. Спалена на вогнищі Жанна д`Арк мала особливі видіння, хист і харизму. Навряд чи, рятуючи Францію, вона міркувала також про чесноти ідеї жіночої емансипації. Однак сталося так, що саме образ Орлеанської Діви, який так надихає поетів ось уже пів тисячоліття, підштовхнув другу і кращу половину людства до боротьби за права, яких, правду кажучи, вони справді часто виявляються позбавленими. 30 травня 1932 року у Німеччині було ухвалено "Закон про юридичне становище жінок-чиновників". Саме відтоді 30 травня відзначається як День жіночої емансипації або День емансіпе.

Здравствуй, годовщинка!

мнения

22 Мая, 18:47

Интересно, как бы вы посмотрели на мир, если бы проснувшись, к примеру, завтра рано утром, неожиданно для самого себя обнаружили полное его отсутствие – мира, утра и вообще вашей личной возможности взглянуть на него (так как вас уже нет)? Конечно, такая возможность существовала бы только в одном случае: если б на планете произошла некая ужасная катастрофа. Например, ядерная война. Она способна стереть с лица Земли все культуры, имена, племена и языки, превратив наш добрый всеобщий жилой дом в руины наподобие античных развалин. Причем, это были бы руины без гарантии их посещения любознательными туристами, коих также не было бы. Правда в том, что из-за невозможности разрешить проблему конфликта на востоке Украины в 2014-м году существовала вероятность именно такой ядерной катастрофы.

Правдива містика стартпакетів, або Повернення Шелєзяки

мнения

15 Мая, 16:23

Друзі-кияни не радять мені вночі тинятися центральним залізничним вокзалом. Нікому не радять. Кажуть, травневими днями хтось забавки заради серед ночі штрикнув викруткою в бік очікувальника-пасажира, який не сподобався. Але що робити, коли твій поїзд приходить в столицю о 5.01, а метрополітен відчиняється лише о 5.45?

Ціна Перемоги, або Як та війна досі ґлузує з усіх нас

мнения

9 Мая, 21:26

Хто не цінує життя, той не заслуговує на нього.

"Ляльковий" вибір спостерігача на святі всенародного села

мнения

30 Апреля, 17:00

У неділю в Україні тривало свято. Не для всіх, лише переважно для сільських мешканців. Відбувалися перші вибори у 40 об’єднаних територіальних громадах, на яких обиралося 4 міських, 14 селищних, 22 сільських лідера.

День "квартири" на ймення планета Земля

мнения

23 Апреля, 16:07

Планета Земля — наш дім. Хоча це не зовсім квартира, Земля — житло багатьох. Імена та долі більшості з мешканців цієї квартири залишаться для нас невідомими. Однак відчуття, що там, з іншого боку Землі, як гадали в Середньовіччя герої Сервантеса, догори дриґом хтось так само походжає, як і квартири, що вгорі, дивовижні, містичні та втішні. Це правда, що в цьому "помешканні" Землі, на відміну від твоєї квартири, чимало таємничих білих плям, які ніколи не стануть відомі. Але коли щоранку краєвиди твого останнього Віндовсу дивовижно змінюються, серце хоч-не-хоч завмирає перед величчю планети, на якій ти прописаний.

Історіє, яка ти? Культуро, ти де?

мнения

18 Апреля, 10:06

Якось так склалося "історично": в різних помешканнях, де жилось, у розмаїтих папочках, шухлядках та коробочках, куди складалось, я завжди зберігав пам’ятні деталі.

Яка вона, українська молитва

мнения

8 Апреля, 08:51

Один раз на рік моє серце повне якщо не гордощів за кожного свого співвітчизника, то радощів. Усе почалося весняного дня, коли всередині ночі я повернувся з Києва. Довелося йти пішки, панував легкий туман. Як правило, о такій порі моє місто спить. Але це була великодня ніч в незалежній Україні. І тому на тротуарах час від часу проявлялися постаті — спочатку чути було невчасний для тихості нічної стукіт підборів і бадьорі голоси, – а потім з туману виринали двійко, трійко, далі — десятки і сотні. "Піджарі", бадьорі й радісні вони йшли з кульками і без кульків крізь ніч. Усі вони поспішали. Не так, як на роботу — і краще, ніж до когось у гості. Вони йшли до Бога. У великодню ніч. Із того часу я почав радіти за кожного з них в день Пасхи. Я розумів, що багато в кого з оцієї ночі освітлених вікон почнуться свої сварки, проблеми, негаразди і чергові трагедії. Однак цієї миті, коли вони поспішали частіше з культурних, аніж духовних мотивів, хоча духовних також — до храму кожен з паломників безумовно мав те, що так часто втрачав упродовж будь-якого свого трудового року — надію. Конкретну, величну і безумовну надію — на те, що завтра в твоєму житті щось точно зміниться, зміниться добре, гараздо, позитивно.

Звичайна любов до Кемерова

мнения

28 Марта, 15:23

Люди намагаються вибратися схилом. Згинаючись до землі (бруківки), ховаючись за поодинокі деревця, вони збираються підійнятися на схил. Ховаючись від поодиноких тріскучих звуків. Вряди-годи деякі з них падають і більше не підіймаються. Завалюються, як ляльки чи гравці у яку-небудь "війнушку". Теледиктор німує. Ми розуміємо, чому ті, хто впав, більше не підіймаються: через кілька хвилин наші припущення виявляються правдою — вони справді вмирають, їх насправді, не "понарошку", вбивають тут, на Інститутській. Але наш мозок вперто відмовляється вірити у реальність показаного. І ми, дужче ніж будь-коли, вболіваємо за тих, хто пересувається. Нам здається, що деяким таки вдасться злитися з бруківкою, аби залишитися непоміченими для снайперів. Але це не так: всі, хто падають, продовжують умирати.

Радянська "закваска", або Чому наші мамонти так вперто не вимирають

мнения

18 Марта, 08:49

Є в українського народу риса, яка з кожним роком починає подобатися все менше. У липні, скажімо, тяжко не помітити коротких спідниць. Так само, щойно розтане сніг, особливо неприємно стає спостерігати занепад, що відкривається довкола. Мова не про руїни десь там, у Сирії чи лінії вогню. А про ті, які тут, в самому серці України. Про розруху в незасніженому просторі, яка багато чого свідчить про українські душі. Риса, яку важко не помітити: це коли ми смітимо скрізь де бачимо (і навесні це проступає крізь сніг) і коли беремо, все що вважається "нічийним".

Святкове двоєвладдя, або Хто примирить Клару Цеткін із Тарасом Шевченком?

мнения

9 Марта, 11:49

Реве, стогне хуртовина,

Свідок (смерть у березні)

мнения

4 Марта, 16:24

Сьогодні мина 13 років з дня вбивства Юрія Кравченка (5 березня 1951, Олександрія — 4 березня 2005), екс-міністра внутрішніх справ України (1995–2001), генерала внутрішньої служби України...

Весна, класика, Пурим

мнения

1 Марта, 13:33

"Доброго ранку, люба(-ий), із Першим Днем Весни!" Так, здається, мають починатися всі привітання-здоровкання Першого березня: у блогах, на подушках постелей, подумки (якщо "любі" зараз далеко від тебе). Схоже, проте, як майже завжди у наш екстремально-бурлескно-експериментальний вік: сталося не так, як гадалося. Те, що очікує на нас за вікнами затишних (в таку погоду "затишне" будь-яке з них) помешкань навряд чи очікує благословенну пору, коли природа скида з себе вкривало і починає прокидатися з зимового сну.

Біллі Ґрем: американський Ришельє та останній хрестоносець?

мнения

23 Февраля, 17:41

Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували.

Небесна Сотня (майже великодня історія)

мнения

20 Февраля, 16:04

Коли він народився, в квартиру, яку відучора його батьки винаймали, прийшли троє. Вітаючи Йосипа з народженням сина, волхви принесли 150 радянських рублів, ризький бальзам та горщик із туєю. Пізніше, миючи посуд, мама сказала, що тую не варто садити, тому що вони скоро переїжджають, тому що ніхто насправді на цій землі не має свого місця, крім тимчасового. Вона долила в свою склянку залишки ризького бальзаму і випила одним великим ковтком – шкіра її не змінила кольору, губи, здається, ледве торкнулися мальованих обручів склянки. Після цього Марія відкрила шухляду, дістала рублі і вирушила до Ганнусі – привітати її з черговим маленьким сімейним ювілеєм – Іванкові виповнювалося сім місяців, а його тато, вчитель історії, знову почав говорити.