Український Сталінград – що відбувається на Донбасі і чому тут може вирішитись результат війни

На Донбасі вирішується доля усієї України, кажуть політики / Фото: Колаж: Сьогодні

Незабаром – за різними оцінками, від кількох годин до 2-3 днів, російські окупанти почнуть наступ на Донбасі. Їхня мета – оточити та розділити підрозділи ЗСУ. Чи встоять захисники України, експерти не беруться оцінювати. Не знають, чим закінчиться протистояння, й офіційні особи. Намагатимемося розібратися: чи високі наші шанси перемогти на Донбасі і що саме може вважатися перемогою?

Колишні оцінки ситуації для майбутнього протистояння на Донбасі не підходять. Росіяни, мабуть, застосують тут нову тактику. Та й загальна картина тут суттєво відрізняється. При цьому значення майбутнього протистояння важко переоцінити. Якщо ЗСУ встоять на Донбасі, війна, ймовірно, незабаром закінчиться. А якщо переможе ворог, є побоювання, що столиця знову опиниться під загрозою блокади.

Президент Зеленський називає Донбас "українським Сталінградом". Він упевнений, що тут вирішиться доля війни.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Чим ситуація на Донбасі відрізняється від оборони Харкова та Києва

Новий етап військових дій має багато особливостей. Вони роблять ситуацію зовсім не схожою на те, що було раніше. Ось деякі з цих особливостей:

1. На початку, розраховуючи на бліцкриг, Путін ударив одразу за всіма напрямками: на півдні – по Херсону, Миколаєву та Маріуполі, на сході – по українському Донбасу, на північному сході – по Харкові, на півночі – по Чернігову та Київській області. Поставленої мети він ніде не досяг. Тепер Путін намагається зібрати всі сили разом, і завдати удару щодо порівняно невеликої території. Перевага сил противника на деяких ділянках можливого наступу – 8 до 1, це дуже багато.
2. У ворога більше немає проблем із резервом. Не буде так, як у Київській області, де російські танки доїхали до Димера, але потім виявилося, що підвозити їм дизель, снаряди та продовольство за 100 км із Білорусії – незрозуміло як. Наразі бойові дії будуть, вважай, на лінії розмежування. Жодних проблем із постачанням.
3. Ворог на Донбасі заходить із трьох сторін: зі сходу – через окуповані території, з півдня – із захоплених частин Донецької та Запорізької області – через Волноваху. З півночі, з прикордонних районів Харківської та Луганської області – через Куп'янськ.
4. Кожне велике місто стає проблемою для російських військ, справжньою фортецею. Але на українському Донбасі таких фортець замало. Наприклад, загальне населення Слов'янська та Краматорська, що утворюють агломерацію – 260 тис., вдвічі менше, ніж у Маріуполі.
5. На українському Донбасі часто є зрада влади. У багатьох містечках, райцентрах при владі – представники партії ОПЗЖ, що саморозпустилася. Вони допомагають окупантам. Так, наприклад, сталося у Куп'янську.

Є сильні сторони. На Донбасі – найбільш боєздатна, досвідчена та добре оснащена група сил ЗСУ. Вона готова дати бій ворогові.

Армія Росії, тим часом, та сама – солдати не хочуть воювати, присутня деморалізація. Частина військових, яких Путін шле на Донбас, це слабко контрольована банда ґвалтівників та мародерів.

Також російських окупантів сковує Маріуполь, взяти який так і не вдалося. У пропагандистських ЗМІ Росії висловлюється припущення, що наступ на Донбасі розпочнеться, як тільки Маріуполь буде повністю взято. На це відводять кілька днів. Але справа може розтягнутися.

Як тривають військові дії

Ворог стискає кільце навколо районів, де ЗСУ вирішили оборонятися. Таких районів кілька:

1. У Луганській області – Сєвєродонецьк – Лисичанськ – Рубіжне – Кремінна. Орки майже підібралися до Кремінної, але 7 квітня ЗСУ відбили ворога на 7-10 км від цього населеного пункту. Проте ця агломерація під постійними артобстрілами. Найбільше дісталося Рубіжному. Орки спочатку жорстоко обстріляли місто, а потім окупували його центральну частину. У моргах – безліч загиблих мирних громадян.
2. Стоїть особняком на кордоні української частини Луганської області та ОРДЛО Попасна. Ситуація там вже давно є тяжкою.
3. На Донеччині ЗСУ оборонятимуться на лінії Слов'янськ – Краматорськ – Дружківка – Костянтинівка – Авдіївка – Курахове. Ситуація також непроста.

7 квітня Генштаб повідомив, що найближчим часом противник спробує прорвати оборону ЗСУ у таких місцях:

• Курахове;
• Авдіївка;
• Сєверодонецьк.

У цих населених пунктах дуже гаряче через удари артилерії та авіації. Можливо, все це – лише розминка.

У Рубіжному не залишилося жодної лікарні, не пошкодженої обстрілами

Мирні мешканці намагаються покинути український Донбас.

Голова Луганської ОВДА Сергій Гайдай закликає мешканців евакуюватися:

"Шансів врятувати себе та рідних від російської смерті з кожним днем дедалі менше", – каже Гайдай.

Про те ж каже влада Донецької області. З Покровська та Краматорська ходили евакуаційні потяги. У соцмережі викладають відео стовпотворіння на вокзалі Краматорська 7 квітня. Здається, мало намір виїхати все місто. Але близько 9-тої вечора стало відомо: евакуація поїздами стала неможлива. Агресор перебив дорожні колії – єдину гілку, що сполучає Краматорськ із Великою землею. Виїжджати все ще можна автотранспортом.

Після пошкодження залізничної лінії з Краматорська, виїзд із гарячої точки можливий лише автотранспортом

Причому це цілком розумно – і не лише з досвіду Маріуполя. На Донбасі є ще один приклад – Волноваха. Вона – якраз на південь від лінії оборони ЗСУ.

Волноваху російські окупанти майже стерли з землі. Майже не лишилося непошкоджених житлових будинків, не працюють комунікації. Тим не менш у Волновасі все ще триває життя. Деяким людям просто нікуди подітися.

Через Волноваху російські війська прориваються на український Донбас із півдня. До Донецької області з півдня – у напрямку Курахового. У навколишніх містечках 7 квітня ще було тихо. У місцевих чатах писали, що дорога на Дніпро є вільною. І додавали:

"З дня на день буде спекотно, це точно. Сподіваємось на краще".

Звідки росіяни під Сєверодонецьком?

Сєвєродонецьк далеко від кордону з Росією. І з ОРДЛО він теж не поряд. Як сталося, що він уже під ударом?

У перші дні війни Росія захопила північ Луганської області – Старобільськ, Новопсков, а також Куп'янськ на Харківщині. Куп'янськ – вузол залізниць та автомагістралей. Звідси є траса на Слов'янськ та ще одна – на Лисичанськ.

Сьогодні росіяни використовують і залізницю, і автомагістралі для транзиту військової техніки на Донбас. Про це безліч відео у соцмережах.

Справа в північних районах Харківської та Луганської області у росіян добре пішла через численні випадки зради з боку місцевої влади та представників силових структур. Наприклад, попрямував кривою доріжкою мер Куп'янська Геннадій Мацегора.

Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов підтвердив факт співпраці Мацегори із орками. Його приклад характерний: Мацегора – член партії ОПЗЖ, що розпустилася. Члени цієї партії вчиняли зради і в Маріуполі.

Також зрадником виявився мер міста Балаклія в Харківській області Іван Столбовий. Спочатку думали, що Столбового захопили росіяни. З'ясувалося: він співпрацює з ними. Зараз у Балаклії окупантів майже не лишилося. І Столбовий із сім'єю виїхали на територію Росії. Про це пишуть у всіх місцевих Telegram-чатах.

Telegram-канал "Зрадники Луганщини та України" веде облік колаборантів та підраховує завдані ними збитки. Найгірше, що вони роблять, – зливають росіянам списки ветеранів АТО, активістів, журналістів. Після цього люди зникають. Їхня подальша доля невідома.

Хороший та поганий сценарії

Насправді, сценарію навіть не два. Але основні – поразка України та поразка Росії.

Щоб зрозуміти важливість обох, слід згадати зовнішню політику. 29 березня у Стамбулі розпочалися переговори представників України та Росії про відновлення миру. Україна висунула прийнятні для себе умови, Росія їх взяла до уваги. Але остаточного рішення не ухвалила.

Ймовірно, Росія зробила ставку саме на перемогу на Донбасі. Як відомо, Путіну потрібна бодай якась перемога. Якщо успіху він не досягне, переговори, найімовірніше, залишаться єдиним можливим варіантом. Тому вистояти і завдати противнику максимально можливої шкоди – зараз найкращий варіант для України.

Тепер про поразку України. Тут не все однозначно. Ну, наприклад, якщо ЗСУ відступають на заздалегідь підготовлені рубежі, знову-таки, завдаючи максимальної шкоди противнику – це одна історія. І не факт, що така ситуація ускладнить переговори.

Якщо підрозділи ЗСУ потрапляють у казан – зовсім інша історія. Мабуть, найгірша з можливих. Росія відразу згадає начебто вже забуті вимоги, такі як "демілітаризація".

Який варіант найімовірніший? Ніхто на це питання не може однозначно відповісти.

Що кажуть експерти

Головний український оптиміст Олексій Арестович вважає поганий сценарій не дуже ймовірним. Він зазначає, що моральний дух російських солдатів низький, війська, які кидають у бій, не пройшли бойове злагодження.

"Під Харковом їх розбили – а там була еліта. Тепер вони хочуть все це повторити збірною солянкою, чому результат має бути іншим? – зауважує Арестович.

Але Арестович також називає ситуацію дуже серйозною. "Почали підтискати з півдня зону ООС досить сильно, та й північ теж. План щодо оточення наших військ там намагаються реалізовувати на повну силу", – говорить він.

Заступник начальника штабу командування Сухопутних сил ЗСУ, бригадний генерал Олександр Грузевич теж виявляє обережний оптимізм:

"Ймовірність того, що він (противник) досягне успіху (на Донбасі) – я в цьому сумніваюся", – сказав Грузевич на брифінгу для журналістів 7 квітня.

При цьому Грузевич наголошує: якщо Донбас таки буде захоплений, різко зросте ймовірність атаки на Київ.

Тим часом голова МЗС Дмитро Кулеба попередив НАТО , що битва за Донбас нагадуватиме Другу світову війну. На думку Кулеби, військові дії проводитимуться з "великими оперативними маневрами та тисячами танків, літаків та бронетехніки". Це Кулеба заявив, виступаючи в НАТО 7 квітня.

"Або ви допоможете нам зараз – я говорю про дні, а не тижні, – або ваша допомога прийде занадто пізно, і багато людей помруть", – говорить Кулеба.

У чому солідарні експерти та представники влади – знову доведеться переживати важкі часи. Бомбардування, артилерійські обстріли можуть завдати шкоди Донбасу, а також сусіднім містам, зокрема Запоріжжю, Дніпру, Харкову. Але, може, на цьому все? Одночасно з початком боїв повертається надія, що війна добігає кінця.